Ніхто не захистить. Ти сам на сам.
Встаєш і йдеш під кулі, щоб не впасти.
Не віддавай мене! – я не відддам, –
бо чорний день. Бо чорний! Не смугастий.
Вставай і йди! Хай стрічка майорить.
Маленька стрічка – жовте і блакитне.
Весна не розговіється умить,
а сонця на блакиті ще не видно.
І видихну, коли наздожене
безглузда мить цілющого спасіння.
Кричатиму: “Не віддавай мене!”, –
і вислизну до сонячного рівня.
І витиме весь люд, отам внизу.
Метатиметься в пошуках месії.
Нарешті в Бога вимолю грозу
на того, хто війну не жне, а сіє!
весна 2014
“Гаранти” ви наші.