Не вірю, сину, що тебе нема!
Не вірю, брате, що пішов назавжди!
Не вірю, милий, смерть вона така!
Не вірю, батьку, де шукати правди!?
Згорає радість в стомлених очах.
Згорає молодість на кетягах калини.
О, Боже милий, я кричу у снах!
Ну за які ж такі , скажи мені, провини?
Не вірю, сину, я своїм очам!
Не вірю, брате, горю, його слову !
Не вірю, милий, як на світі жить!?
Не вірю, батьку, я мовчанню знову!
Сивіють думи, помисли, чуття.
Підкошуються ноги. Як збагнути,
Що вас на світі цьому вже нема!?
Про вас до віку нам всім не забути!