Сизифова праця

Кола життя

Мене до себе Всесвіт не позвав.
Той, що в миру назвали Раєм.
І в тій Землі, що десь там у безкраї,
Своє життя я знов таки почав.

І біль, і радість, і усе довкола
Повинен я прожити ще не раз.
Бо зверху не прийшов мені наказ,
Щоб я завершив це життєве коло.

В черговий раз затиснули мене
У те, що називають люди тілом.
А щоб душа у Всесвіт полетіла
Потрібно, коли термін весь мине.

І знову у житті я потерпаю,
Але не зрозумів свою вину.
І досі в певній мірі не збагну,
Чому мене на Землю все вертають.

Мабуть до чистоти душі не зріс,
Мабуть мені потрібно ще страждати.
І повертаюсь до Земної хати,
Аби в свій час я сам себе підніс.

Прокоментуйте

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *