Весна надворі – діти помирають, Від куль на сході, Боже, борони! Добро не сієм, негатив збираєм. Як далі жити, Господи, прости! Невже, та все ж
Категорія: Автори
 |
Письменники та журналісти, вчені й аматори, поети і прозаїки, художники та гумористи – всі, хто вміє тримати перо. А таких на славній Роменській землі немало. |
Горобина в листячку
Горобина в листячку: весна! І каштан, який стоїть навпроти. Цей каштан самотній. І вона, хоч дерев навколо – ціла рота. Тридцять три каштану: вік Христа.
“…Велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип…”
35-ліття КАТАСТРОФИ на ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ АЕС У статті вперше розміщено усі документально відомі пророцтва та передбачення найбільшої у світі ядерної аварії на Чорнобильській атомній електростанції та
Спокута
У маминім саду розквітла вишня, Полонить душу ніжний аромат… Та мама зустрічать мене не вийшла, Бо відійшла вже кілька літ назад. . Іду до хати,
320 троянд
8-9 травня – Дні Пам’яті та примирення, присвячені жертвам ІІ Світової війни ВІРШОТЕЛУ ПРИСВЯЧЕНО СМЕРТНИЦЯМ Вважає ворог, що морально ми – слабі. Бо спалені за
О чём?
Среди моих знакомых были разные: Интеллигентные, морально-безобразные. Писатели, поэты, журналисты; Художники, полковники, артисты. И адвокаты, и прокуроры, и менты… С профессорами, академиками я была на
Я не страждаю тонкощами фраз
Я не страждаю тонкощами фраз. Не вмію підлабузо підлизати. На сильних світу я плював не раз. Частенько чув за спиною прокляття… Як дуб, від шрамів
Вітер хмари полоще…
Вітер хмари полоще в болоті розкислого неба, Розгулялась негода, на землю жбурляє дощі… Ще зігрітись теплом у душі виникає потреба, Загорнутись в обійми й про
А так було добре стрічати цілунком світанки
А так було добре стрічати цілунком світанки, І в ковдру закутавшись знов, обійматися вдвох. Тепло твоїх рук, ми стікали в любов до останку, У серце
Брама часу
Замкни браму часу, бо душу затягує вкотре У вир божевілля, у світ задзеркалля плаский. Там пекло і сум, розірвана болем аорта, Зґвалтована мрія, спаплюжені дива
Аритмія
Крізь призму років і своїх помилок зашкарублих, Приймаючи низку чужих забобонів їдких, Ішли терником власних дум ми удвох закоцюблі, Торкаючись похапцем серця на згарищі лих.
Валентина Донецька. Автобіографія.
Одні вважають, що Життя це – гра. А інші – що не гра це, а – Життя. Не ті, не ті не знають до пуття.