Художник Анна Боганис

Я не страждаю тонкощами фраз

Я не страждаю тонкощами фраз.
Не вмію підлабузо підлизати.
На сильних світу я плював не раз.
Частенько чув за спиною прокляття…

Як дуб, від шрамів блискавиць та бурь
не красень – та з корінням у землі,
Де сотні поколінь. І мій останній путь
У ній завершиться. Надіюся, приніс

Хоч добре слово, хоч комусь надію,
Чи набрехав на благо, чи сльозу
Дитячу висушив? А зрештою – як всі я:
Мій дім гроза і повінь не знесуть,

Мій сад онуків радує плодами,
Сини – людських не гірші і не кращі.
Не вкрав. Не вбив. Кому погане
Зробив чи бовкнув – так хотів, як завше…

Не претендую на анали й монумент.
Хоча від скромності не лусну, без каяття!
Є перша іскра – й дим. Між ними той момент,
Коли ти – полум’я! Коли ти є багаття!

Коптити, тліти – нащо тоді жити?
Дурня – лічити золото і втрати.
Летіть! Творить! Шалено полюбити!
Цьому не вчать. Але я мав сказати!

28 April 2021, Baltic Sea.

Художник Анна Боганис.

Прокоментуйте

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *