Лісненко Тетяна Станіславівна народилася в с. Лучка Липоводолинського району на Сумщині в 1959 році. Після закінчення Сумського педуніверситету працювала вчителем української мови та літератури, народознавства
Позначка: Вічність
ШЕВЧЕНКО ЙДЕ ПО СВІТУ
І. … Здались крутими східці гвинтові До тихої робочої кімнати, Де легко мрію пензлем наздогнати, Де думи, наче хвилі у Неві… І марилися дні йому
СЛОВО
Миколі Тарновському на повернення з Америки в Україну. Ввібрало в себе сонячні краплини І пахощі коханої землі, Немов зоря засяє у імлі, І, повне сили,
РІКА ВІЧНОСТІ
Пам’яті Миколи Хвильового. З миттєвостей і хвилювань щоднини Складалося життя. З тривог, журби. І, як ріка із хвиль, душа понині Ізнов сповняється для боротьби. Маленька
ВІЄ СНОМ МОГИЛ
Вірш М. Конопницької «Три шляхи» у перекладі А. Колтоновського. От убогих хат Три пути лежат – Три пути на долю и недолю: На одном пути
Бо совість і пам’ять – єдині
( триптих ) Холодний дзвін. Жахливий дотик криги. Здавалося – ні краю, ні кінця! Тих сторінок не вирвати із книги, Що чорним болем вписані в
СОН
СОН Мені приснився сон – поганий і болючий, Несуть мене вітрила у той голодний час. І вп’явся в моє тіло іржавий дріт колючий, І їсти,
Про голод я не чула…
Розкидані їхні кісточкибули скрізь – і по бур’янах, і по дорогах,і в полі. Ямборська Олександра. Про голод я не чула… Про голод я ніколи не
Леоніду Полтаві
(Біля меморіальної дошки Л. Полтаві на школі в с. Вовківцях) Ти прийшов не в хату –– В рідну школу. Повернувсь, “тож вип’єм самогону З самого
Етюд
Під горою Золотухою. Ти між полями, Наче дядина. В колгоспі ти була Свекрухою. Жива загадка Нерозгадана : Чому ти звешся золотухою? Везли в музеї Мінерали
ВІНОЧОК ДРУЖБИ
( від Ромна до Радзіня ) Між учнями Роменської гімназії (ЗОШ № 2 ім.акад.А.Ф.Йоффе) та учнями Радзіньського ліцея Польщі Вас вітає Сумщина і древній Ромен!
Палити місток
Змінитись, важливо, можливо, і краще, схопитись за голову, думати, ніч, і глянути в небо безстрашно, мов пращур, і скинути мужньо з плечей параліч. По місту