Розстрілюють краплями цівки дощисті
Всі наші гріховні, облудні думки.
Зізнаймось: чи маємо душі всі чисті?!.
І що нам Голгофа, ГУЛАГ, Соловки?..
Хто роду від роду плекав поле-жито,
Всміхавсь і любив, і любов’ю світивсь,
За кожну хвилиночку дякував Світу,
Нікого не зрадив, нікого не вбив.
А той – гріб під себе багатство на втіху:
Життя в нас одне, і я сам собі Бог.
Все кинув на плаху, прикликав це лихо
І втік сіроманцем від «градів» й тривог…
Дощі перейшли у градини і «гради»,
Побили городи, розбили хати…
То хто ж нам відкрив двері пекла і зради?..
Вгруз день. Мертвим став.
Чорні крила хрестів…
Прости, Отче, дай порятунку спочилим,
Дай розуму Світло Твоє зрозуміть:
Що лиш в доброчесності вчинку є сила,
Й життя – нагорода, як спраглому – пить!
14.07.23