ЇЇ рядок ніжний і співучий, її поезії прості і незвичайні, її слово тонке і влучне, її думка мудра і глибока… Людмила Ромен (Шевченко) – справжня українка, талановита людина, лірик доброї душі і щедрого серця, особистість, яка покликана не лише наповнювати наше життя духовністю, поетичністю, красою, брати від світу наснагу на творчість, але і віддавати, разом зі словом : тепло, добро, щирість і саму себе…
Такий висновок я зробила, коли вперше зустрілася з цією чарівною жінкою, душа якої вщерть наповнена життєдайністю і оптимізмом, любов”ю до рідного краю та української пісні, поетичного слова. Весела, проста, ніжна і чарівна, вона заполонила мою душу і серце. А ще, що є для мене найголовнішим, – вона допомогла мені зробити перший крок у широкий світ поезії, з її легкої руки вийшла в світ моя найперша поетична збірка – “Сповідь”, за що я їй безмежно вдячна. Упродовж усієї своєї творчості я звертаюся до неперевершеної поетеси, майстрині слова, нашої землячки – пані Людмили, перечитую її збірки, вслухаюся в її надзвичайної краси рядок, з її поезії черпаю наснагу для себе.
З-поміж сучасників-літераторів вона вирізняється особливим викладом думки, оригінальністю оформлення, бачення тих чи інших проблем. У своїй творчості Людмила Ромен сягає глибин сивої давнини та порушує питання сучасності, торкається давніх звичаїв і традицій нашого народу, краю, і показує довершеність та безмежне багатство нашої мови. І, цим самим, навчає сучасне покоління любити свою історію, берегти і плекати надбання українського народу, любити пісню і мову, тобто все те, що передано нам у спадок нашими предками. Тут і мрії та переживання нашого народу у всі часи та періоди, сподівання та віра в краще майбутнє, прагнення до волі, свободи та краси…
Талант Людмили Ромен високо оцінений українськими митцями слова, музики. Адже вона – член Національної спілки письменників України, Національної спілки майстрів народного мистецтва та член Асоціації діячів естрадного мистецтва. У Сумській організації національної спілки письменників України – вона відповідальний секретар.
У цю казкову січневу пору хочеться привітати нашу дорогу талановиту землячку – Людмилу Ромен з першим її 50-літтям! Побажати тепла, добра і злагоди у домі і в душі, довгих літ життя, міцного здоров”я, творчої наснаги. Нехай з-під її пера ластівками вилітають у життєвий вирій мудрі і добрі, щирі і правдиві поетичні книги!
Ти – ДИВО!
Уклін тобі доземний. Не жінка ти, а ДИВО!
Усе життя твоє – це написані рядки:
Прекрасно так, і мило, і мудро, і красиво,
Вони в тебе – за обрій щомиті з-під руки…
Твоя душа жіноча – це мудрості криниця,
Тамуєш спрагу ти і людям , і мені.
В твоїх очах завжди любов свята іскриться,
Добро, неначе зерно, ти сієш день при дні.
Й висока твоя Муза – немов сестра по крові,
Вона до тебе щедра, і щира, і проста.
То й сповнена криниця прекрасної любові,
Вона із твого серця барвінком пророста…
Твої вірші на крилах летять собі по світу,
Читають їх дорослі, читають і малі,
Щоб до краси торкнутись фіалкового цвіту,
Й збагнуть “курли” осіннє останніх журавлів.
А ще – торкнутись звичаїв і пригадать традиції,
Послати погляд вдалеч, у сиву давнину…
Як в дзеркало, заглянути у мудрості криницю
І розбудити бережно ледь приспану струну…
А пісня твоя голубом у небеса зривається –
Про яблука, що ніжаться, достиглі, у саду.
Звучить вона божественно – аж серце розривається,
Ті ноти, наче яблука, у серці всі складу…
І хай на твоїм вітрі, “На вітрі вогняному”,
Не спалять крила лебеді – і білі, й навпаки.
У домі – щоб погодилось, і – ні дощу, ні грому,
Щоб все було спокійно, до ладу, залюбки!
Нехай в житті твоєму буяють тільки весни,
Щоб ти, як є сьогодні, трояндою цвіла!
Щоб кращало і кращало життя твоє чудесне,
І щоб ріка поезії ще глибшою була!…
Тетяна Лісненко
член Всеукраїнського товариства
“Просвіта”, депутат міської ради, поетеса.