Кладу у чай собі дві ложки настрою,
пів ложки цукру, дрібку таємниць…
Дістану разом з чашкою квітчастою
ще блюдечко фарфорове з полиць.
.
А ще добавлю трав цілющих ложечку,
гречаний мед на блюдце покладу…
Цілющий чай свій питиму потрошечку,
щоби самій з собою буть в ладу.
.
Доводилось в житті пить чай, настояний
на перці, на калині й полині…
Солоні сльози у душі спустошеній
пекли й гірчили часом день при дні.
.
Було й хороше (пам’ять ще не зраджує),
якщо відкрить завісу таємниць, –
на плечі ляже хусткою квітчастою
про тебе згадка з радісних дрібниць.
