Свистіли столицею снаряди.
Столицю струснуло.
Спалахи сліпили Сонце.
Сонце сипало сіллю. Сховку!..
Сльозою-сльотою сурмив світанок.
Скрикують сполохані сни.
Спечені скалки скла сповзають,
сипляться страхом смерти.
Синочку, Синочку!… Спить?
Святая сило! Спаси! Сміється смерті.
Стиснув слоника.
Схолонув світ синочка…
Софійка скривавлена, сколота склом.
Скрапує свята сльоза. Судомить.
Систоли серця смикають свідомість.
Стрес. Струс.
Стирчать сухі, спопелілі стіни, стернею.
Світлини спорохнявіли.
Сьогодення. Сім’я…
Спогади, скроплені сукровицею.
Стерзані. Сивіють скроні.
Сусіди. Скільки спаслось?..
Стукіт серця. Страшні стигми.
Скрізь самошедші сновиди.
Скаженіють солдати-рашисти-садисти.
Сіють, строчать снарядами столицю.
Скорботонька стоїть… Стогін. Сльози.
Скоритися? Страх смерті?..
Стужуємось! Скріпляємося!
Стужуємо сильніші сили спротиву!
Сирена! Сховку!
Стримують Сини силу супротивника.
Скоро! Скоро!
Скопом сконає саранча!..
Скрипить сніг сірими смужками суму,
схрумує себе сам…
Сам скривавлений, скорбний…
Спасителю!
Струснуло Софію…
Свобода сіятиме!
Сяятиме! Се – свято сотвориться!
Слава сотвориться!
СЛАВА Столиці!
СЛАВА сміливим!
СЛАВА стійким!
17.03.22