Самотність і Бог

Самотність

Змиритись і жити,
Долі скоритись,
Тільки серце у грудях
Не хоче цього.

Воно кричить, плаче.
Воно протестує.
Не буде той спати,
Себе хто одурить.

Не буде він мати
І щастя в житті:
Його теж роздавить
Смирення душі.

Самотність

Принизливо блукає там самотність,
Загляне в очі діточок малих,
То замилується в красі дівочий,
То заховає в пазуху свій зір.

Почує сміх – оглянеться довкола,
Підслухає розмову таємничу.
Іде туди, життя де гомонить,
Щоб лиш не вертатись в серця
Порожнечу.

***
Жук сидів на сіннику,
Комарі кругом літали.
Павук чорний і страшний
Стальні сіті свої плів.

Сіті плів, співав пісень,
Зазивав в свій дім гостей:
Бджілки, мухи і джмелі!
«Радий вас вітати всіх».

Але хто свій розум мав,
Може, чув, а може, знав
Страшні справи павука,
Той не піде до співця.

Обмине, обійде він.
Є багато тих доріг…
У сіті дурень попаде.
Хто сліпий, тим шляхом йде.

Череп, кості. Вітерець
Павукових сушить жертв.
Павук чорний і страшний
Стальні сіті свої плів.

***
Веселися, веселися,
Радій серце в грудях.
Не вік той в житті
Ти плакати мусиш.

Тяжко-тяжко у житті
По совісті жити,
Коли всюди, коли скрізь
Брехня, злидні люті.

Бачиш горло той дере,
Видно, чогось хоче.
І поклониться, сплакне,
Влізти б тільки в душу.

Зробить справу лиш свою –
На Олімп залізе.
Тут держіться. Матюка
Крикне муж державний.

Мов курчата в бур’яни,
Всі голови сховають
І збирають черв’ячків,
Щоб біди не знати.

Залиште відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *