Спогади

Сон дитинства

Ясенем стану
На довгій дорозі,
Де поле широке,
Де трави розлогі,

Де пісню у небі
Жайворонок співає.
Ітиме прохожий
Мене привітає,

Зморений, сяде,
Щоб відпочити.
Від спеки сховаю,
Від вітру закрию.

І знову в дорогу
Його проведу,
Синіх волошок
Рушник розстелю.

Сон дитинства

Сідаю спритно на коня.
Головастий соняшник
Несе мене стежками в даль,
Городами у поле.

Під ногами все трава
Стелилася шовкова.
І я сміюсь, сміюсь, до сліз.
Я був такий щасливий.

Впаду на землю обніму
Її маленькими руками.
А наді мною, мов хмарки,
Пливуть волошки сині.

Прокоментуйте

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *