Деревська

Проблеми вшанування славетних земляків

Наукове повідомлення.

Академік УМАОІ Валентин В.БУГРИМ, доктор філософії, журналіст та історик, літературознавець

Поважні наші земляки!
хто і донині – маяки
в науці, у мистецтві і культурі,
у техніці та літературі.
Хто заслужив свого часу повагу,
був патріотом, мав відвагу
щомиті, щогодини і щоднини
творить завжди на благо України! В.Б.

АНОНС. Уперше у вітчизняній науці розглянуто проблему вшанування видатних земляків. Актуалізовано недостатню шану для більшості славетних вихідців Роменщини Сумської області. Класифіковано форми вшанування, зокрема: найменування шкіл, вулиць, бібліотек; встановлення пам’ятних знаків; організація музеїв; спорудження погрудь, пам’ятників; видання творів та їх оцифрування; проведення наукових конференцій, написання бакалаврських, магістерських робіт, дисертацій, інше. Для вшанування відомих земляків потрібна громадська ініціатива, але її недостатньо. Необхідна зацікавленість та сприяння місцевих об’єднаних територіальних громад і відповідне фінансування.

Ключові слова: вшанування, славетні земляки, Роменщина, форми вшанування, громадська ініціатива, підтримка ОТГ.

Keywords: honoring, famous compatriots, Romenshchyna, forms of honoring, public initiative, OTG support.

          Ромен / Ромни і Роменщина – батьківщина чи край життєдіяльності / мешкання багатьох особистостей, які згодом стали видатними: керівників великих держав – княгиня Олена Василівна Глинська, 1508 (10)-1538 рр.ж., мати і регент царя Івана ІV, резиденція у м. Глинськ; останній легендарний кошовий Запорозької Січі Петро Калнишевський, 1691-1803 рр.ж., с. Пустовійтівка; в н а у ц і – академік Іоффе Абрам Федорович, 1880-1960 рр.ж., «батько фізики», творець наукової школи, із Ромен; у м е д и ц и н і – академік Чаговець Василь Юрійович, 1873-1941 рр.ж., основоположник електрофізіології, талановитий лікар, із х.Патичиха поблизу с. Заруддя; у м о в о з н а в с т в і – член-кореспондент АН Потебня Олександр Опанасович, 1835-1891 рр.ж., видатний мовознавець, відомий етнограф і громадський діяч, із х. Манів поблизу с. Гаврилівка; в і с т о р і ї та перекладі– Полетика Григорій Андрійович, козацького роду, 1725-1784 рр.ж., знаменитий перекладач-поліглот, історик, бібліофіл, проукраїнський патріот, ймовірний автор «Історії Русів», із Ромен; у ф і л о л о г і ї – Вашкевич Григорій Станіславович, 1870-1923 рр.ж., видатний педагог, знаний вчений-лінгвіст, біограф і популяризатор творчості Т.Г.Шевченка, із х. Шумське; Нудьга Григорій Антонович, 1913-1994 рр.ж., письменник, фольклорист, літературознавець, історик української літератури, с Артюхівка. У т е х н і ц і – Аксамитний Анатолій Сергійович – провідний автор-проектант найбільших водоканалів, 1884-1931 рр.ж., з м.Ромни; у т е а т р і – Затиркевич-Карпинська Ганна Петрівна, 1885-1921 рр.ж., відома актриса, корифей театру, похована у Ромнах; в е т н о м у з и ц і – Квітка Климент Васильович, світовий відкривач методики етномузфольклору, 1880-1953 рр.ж., із с. Хмелів; у с к у л ь п т у р і / к і н е м а т о г р а ф і / мистецтві – Кавалерідзе Іван Петрович, 1887-1978 рр. ж., автор першого в світі пам’ятника Т.Г.Шевченку (1918 р.), багатьох значущих меморіалів українським світочам, драматург і сценарист, із х. Ладанський; у л і т е р а т у р і – Антоненко-Давидович Борис Дмитрович, 1899-1994 рр.ж., відомий письменник і мовознавець, із с. Засулля; Полтава Леонід Едвардович, 1921-1990 рр.ж., поет і прозаїк, громадський діяч української діаспори в Європі та США, із с. Вовківці; Ключина Павло Юхимович, відомий поет-байкар, прозаїк, директор Роменського краєзнавчого музею (1969 р.), 1914-1972 рр.ж., останні роки мешкав і помер у м.Ромни; у к о б з а р с т в і – Адамцевич Євген Олександрович, 1904-1972 рр.ж., знаменитий бандурист, автор «Запорізького маршу», тривалий час мешкав у Ромнах, Мошик Микола Григорович, 1941, 2018 рр.ж., відомий бандурист, заслужений діяч мистецтв України, з м.Ромни; у п о л і т и ц і – Мазур Володимир Григорович, 1921-1993 рр.ж., політичний і громадський діяч української діаспори в Америці, журналіст, із Салогубівки; відомі співаки і актори – Шкурат Степан Йосипович, 1866-1973 рр.ж. народний артист, соліст Роменського народного хору, похований у Ромнах), Шерей Ганна Костянтинівна, знаменита співачка європейської діаспори, 1907-1993 рр.ж., з х. Патичиха)…

          На офіційному сайті Роменської міськради подано 56 наших відомих земляків. Дехто з них мав великі позитивні і негативні досягнення, декотрих нині д е к о м у н і з о в а н о. Тут є проблема, але, очевидно, що варто дотримуватися закону попри великі відкриття й досягнення декотрих, які не викреслити з історії науки і техніки.

          У Роменському краї народилися/працювали/мешкали 30 академіків Академії УНР, УРСР, СРСР, НАНУ, УАОІ; 86 докторів наук, 101 професор, 61 кандидат наук/доктор філософії (PhD), 10 лавреатів Державної премії УРСР/СРСР, 92 письменники, 68 художників, 6 скульпторів, 12 композиторів, 28 артистів театру і кіно (вісім мали звання «народний», шість – «заслужений), 28 Героїв Радянського Союзу, 2 Герої України, 18 депутатів ВР СРСР, УРСР і України, 20 знаменитих спортсменів (чемпіонів Радянського Союзу, України, Олімпійських ігор, європейських і міжнародних змагань), 14 знаних богословів…

          З’ясуємо деякі т е р м і н и. Академічний тлумачний “Словник української мови” зазначає: ”ЗЕМЛЯ́К, а, чол. Уродженець однієї з ким-небудь місцевості. Матрос, Таки земляк наш з Островної, На вахті стоя, Журився сам собі чогось (Тарас Шевченко, II, 1963, 105); – А ви його знаєте? Ну, аякже! Земляки. З одного села. Разом до школи ходили (Андрій Головко, II, 1957, 453)”. (Словник української мови: в 11 томах.-Том 3.1972.-С. 558).

          Як помітно, дане тлумачення не розкриває поліаспектність терміну. Тому пропонується таке сучасно-реальне визначення:”Земляки – це ті, хто народився і виріс, навчався у Роменському краї; хто працював тут. Отже, варто розглядати також як уродженців Роменщини т и х, х то пов’язав свою життєдіяльність (зокрема й громадську) із нашим краєм або знайшов тут вічний спочинок.

          Унаслідок децентралізації у 2020 році до Роменського району приєднано Липово-Долинський і Недригайлівський. То виходить, що тепер мешканці тих районів також є земляками роменців чи я к !? Тобто: недригайлівці, липоводолинці, роменці – тепер земляки і підхід до них змінюється! Адже з-поміж мешканців приєднаних районів також є славетні постаті!

          Термін «с л а в е т н и й» академічний тлумачний Словник української мови. В 11 томах. (1970-1980 рр.) подає так:

1. Який має широку славу, популярність; знаменитий. Йому до вподоби було, що в їх у селі та живе такий великий чоловік, — от цілком так, як город там якийсь хвалиться іноді своїм славетним ученим чи що (Борис Грінченко, II, 1963, 248); Люди тихо гомоніли, з пошаною розглядаючи славетного полковника (Яків Качура, Вибр., 1953, 45);
// Добре відомий багатьом, усім. Він конче мусить відвідати цей славетний заповідник(Іван Ле, Право.., 1957, 97); За моєї пам’яті вже не було славетної київської «конки» — незграбної споруди на колесах, що пересувалась по рейках, тягнена худющими шкапами… (Максим Рильський, Веч. розмови, 1962, 7);
// Прославлений героїчними ділами, подвигами і т. ін.Хіба можна забути ті славетні тридцяті роки, роки індустріалізації країни (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 60); Не завадило б нікому – ні малому, ні старому – знати край славетний мій (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 170); Пов’язаний з героїчними ділами, подвигами. Солдат пройшов славетну путь До краю і до дна. І знов пройде, коли пошлють, Коли гукне війна (Платон Воронько, Вел. світ, 1948, 6);
// Який прославляє кого-небудь. Дивним візерунком багато слів пописано край нього [напису] про славу безіменного владаря, змальовано царя славетні вчинки (Леся Українка, I, 1952, 252).

  1. Розм. Гідний поваги, пошани. Всякому стало розумно [зрозуміло], який справді славетний та величний у своїй простоті той сільський мир, з которого Квітка вибрав свою Марусю (Словник Грінченка)”.

          Про термін «в и д а т н и й» в академічному тлумачному Словнику української мови. (1970-1980 рр.) зазначено:

“Який виділяється серед інших якими-небудь надзвичайними рисами, якостями, особливостями. Чистий дохід з видання визначаємо на премії за видатніші твори красного українського письменства по конкурсу (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 239); Тут [в Одесі] працювали: великий фізіолог Сеченов, всесвітньоуславлений бактеріолог Мечников, видатний зоолог Ковалевський (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 95). Словник української мови: в 11 томах.-Том 1.-1970.- С. 384”.

          Синоніми до слова «славетний»: промінентний, видатний, знаменитий; знаменний; видний; знатний; значний (значущий); великий, чільний…

          Славетні вихідці Роменщини своїми великими досягненнями збагатили науку, техніку, літературу, культуру, освіту в Україні, у Європі, в Америці, а деякі – загалом у світі!

          Як же в ш а н о в а н о їхні імена? Безперечно, що декотрим віддано відносно належну шану! Наприклад, І.П.Кавалерідзе: у Києві діє музей-садиба його імені, у містах названо вулиці, є меморіальні дошки, діє фонд, написано книги, створено фільми. Але багатьох – призабуто, вони залишаються маловідомим або ж і зовсім незнаними загалу. Про них не знають, їх не читають та не вивчають!? У деяких статтях Вікіпедії є розділ ”Вшанування» або ”Пам’ять“. Це – добре. Приміром, про видатного мовознавця О.О.Потебню зазначено: названо вулиці в 6-х містах України – Києві, Дніпрі, Вознесенську та інших. І – все!? Але й тут – неповні відомості, бо Інститут мовознавства Національної академії наук України носить ім’я цього вченого, нашого славетного земляка.

          Нині відзначаємо 100-ліття від Дня народин уродженця села Вовківці Леоніда Полтави, талановитого письменника. Як поціновано патріота, громадського діяча, поета і прозаїка? Редактора еміграційних видань? Порівняно ліпше, аніж інших. Написано книги, опубліковано чимало статей, відкрито скромний музей у Пустовійтівці, є вулиці його імені в Ромнах і Полтаві. До ювілею проведено науково-публіцистичну конференцію (27.08.2021 р. м.Ромни), організовано літературний конкурс та відзнято документальний відеофільм, опубліковано статті. На будинку в Ромнах (проти 11-ї школи), де мешкали його бабуся Катерина і дідусь Адам та у яких він гостював, 27 серпня 2021 р . урочисто відкрито меморіальну дошку. Добре, що видано репортажну повість «Над блакитним Чорним морем» і оцифровано низку творів, зокрема, для дітей (“Абетка веселенька для дорослих і маленьких”, “Маленький дзвонар із Конотопа”, 1969 р., ”Котячий хор”, 1976), які доступні в онлайн-режимі. Є кілька інтернет-ресурсів. Та чи знають про життєдіяльність і творчість Леоніда Полтави у школах, університетах? Певне, єдина учителька української мови та літератури ЗОШ № 25 (м. Суми) Світлана Немченко,  хто першою розробив методику і провів урок “Незламаність духу вигнанця і патріота”. Чудово-корисний урок патріотичного виховання на дитячих творах Л.Полтави до його ювілею розробила роменська учителька і поетеса Тетяна Лісненко. Але він більше був знаний у діаспорі, куди емігрував 1943 року, аніж в Україні, де тривалий період був невідомим. Справжнє прізвище Леонарда Едвардовича – Пархомович. Згодом – Єнсен-Пархомович. Народився він у польсько-українській родині сільського лікаря Едварда Адамовича Пархомовича (1934 р. він закінчив Київський державний медичний інститут) і учительки Любові Улянівни Соляник-Пархомович (с.Вовківці нині Роменської міської ОТГ). В Адама Феліксовича і Катерини Пархомовичів були діти: Сигізмунд, Едвард (батько Леоніда Полтави), Владислав, Ядвига. Хоча дехто примисує йому єврейську національність.

          Ще з юності Леонард став українським націоналістом, патріотом, згодом помітним громадським діячем, визначним письменником діаспори! До речі, він брав участь у небезпечному тоді підпільному поширенні націоналістичних листівок у селах Роменського повіту (Хмелові, інших), на яких з одного боку розміщено «Кобзар Т.Г.ШЕВЧЕНКА», а з другого – «За самостійну Україну! Степан БАНДЕРА». Можна версійно вважати також його шведську генезу, на щ о дає поштовх прикметний твір-хроніка – історичний роман «1709» – про часи українсько-шведського союзу гетьмана Івана Мазепи із королем Карлом ХІІ та війну з Росією. Саме того року відбулася Полтавська битва. Одним із персонажів книги є жовнір Олаф Єнсен, чиє прізвище він згодом приєднав до свого. Але це – просто версія? Для творчих людей прикметно мати псевдоніми. Але тут ситуація ускладнена тим, що його батьки зазнали репресії, а його націоналістична діяльність потребувала конспірації.

          Задля об’ктивності, маймо зазначити, що у життєдіяльності Леоніда Полтави є й «чорні плями», зокрема колаборанство з нацистами і антисемітизм, що особливо проявилося при праці у тодішній газеті Роменської міської управи «Відродження» (1942 р.). Можливо, це був протест проти Радянської влади, яка нізащо розстріляла у 1937 р. його батька і репресувала матінку. Адже таке не прощається. З осудом саме такої діяльності та розміщенням портрета Леоніда Полтави на білборді в обласному центрі виступило онлайн-видання “Сумські дебати” (06.11.2017 р.). Зрозуміти ті складні обставини якось можна, але колабораціоністські дії пояснити неможливо, тому що інші патріоти свідомо не прислужували, за що потрапляли в концентраційні табори. Однак, якщо покласти на терези його життєдіяльності плюси і мінуси, то позитиву n-разово буде більше!

          2020 року минуло 140-ліття від Дня народження уродженця Хмелова Климента КВІТКИ, дослідника етномузфольклору світового рівня! До ювілею вченого вдалося опублікувати у провідних часописах, деяких газетах, на порталі «Ромен» та інших медіа наукові та краєнавчі статті, які високо оцінені в НАНУ та у діаспорі Європи і США. А у березні 2021 року минуло 150-ліття від Дня народин славетної Лесі УКРАЇНКИ! Було моє Звернення до тодішньої Роменської райдержадміністрації «Про встановлення пам’ятника українським світочам – подружжю Клименту Квітці і Лесі УКРАЇНЦІ». Через місяць, як і належить витримати строк, мені надійшов звідти лист з описом на 2-х сторінках складнощів процедури, підготовки та проходження документації. Без органу влади, його зацікавленості подолати все те нереально? На цьому поки щ о все й закінчилося? Але п о к и що!?

          У сусідньому Талалаївському районі зібрано кошти на вшанування Івана Кавалерідзе в с.Мала Талалаївка (колишнього Роменського повіту), де минало декілька його дитячих років. Добре, що вже вдалося виготовити пам’ятний знак, який там буде встановлено.

          Водночас руйнуються будинки видатних роменців А.Ф.Іоффе, Г.А Нудьги, розвалюється хата С.Й.Шкурата…

          Можна зробити логічний висновок: громадська ініціатива, звернення потрібні, але їх недостатньо для вшанування земляків; необхідна зацікавленість та сприяння місцевих об’єднаних територіальних громад і відповідне фінансування.

                    Які можуть бути ф о р м и вшанування славетних земляків?:

  1. Найменувння закладів освіти та культури – шкіл, бібліотек, інститутів.
  2. Найменування провулків, вулиць, бульварів, проспектів.
  3. Організація музеїв чи експозицій.
  4. Встановлення пам’ятих знаків, меморіальних дошок.
  5. Спорудження погруддя, пам’ятника.
  6. Публікація творів, їх оцифрування.
  7. Створення спільнот та веб-сторінок, порталів у соціальних мережах
  8. Проведення наукових конференцій із публікацією матеріалів.
  9. Проведення літературних читань. 10. Написання учнями рефератів.
  10. Проведення конкурсів. 12. Проведення уроків.
  11. Розгортання у бібліотеках ювілейних експозицій.
  12. Підготовка студентами курсових, бакалаврських, магістерських робіт.
  13. Написання дисертацій. 16. Уточнення в біографії, життєдіяльності.
  14. Висвітлення актуально-важливих подій у медіа.

          Із середини 90-х років ХХ ст. започаткувався рух земляцтв у столиці та деяких містах України. Сумське і Роменське земляцтва організовані одні з перших, які від початку діяльності прагнуть віддавати належне своїм співвітчизникам. Адже в ш а н  ув а н н я м знаменитих земляків торується український шлях історичної спадкоємності та справедливості із минулого через сучасне в їхнє гідне і належне майбуття…

14-15, 27 серпня; 31 серпня 2021 р. Київ-Хмелів-Ромни.

Залишити відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.