4 травня 1924 року у с. Сміле, що на Роменщині , у великій багатодітній селянській родині народилася дівчинка, яку назвали Олександрою. Та усі в сім’ї називали її Лесею. Вона дуже любила співати. Була учасницею і навіть солісткою місцевого сільського хору. Але після школи вирішила присвятити життя медицині, тому їде до Харкова, де вступає у медичне училище і два роки вчиться на медсестру. У цей же час занять музикою не припиняє, співає у місцевому хорі, у капелі бандуристів при тракторному заводі, самотужки вивчає нотну грамоту. Та все раптово закінчилось, коли прийшла війна, і Леся екстерном здала екзамени, отримала диплом медсестри і почала працювати у військовому госпіталі. Через деякий час вона повернулася у рідне село до батьків. Після війни Олександра працювала у колгоспі та знову співала у сільському хорі. На обласному огляді художньої самодіяльності , дівчина посіла перше місце і була рекомендована на республіканський огляд, який проходив у 1947 році у Києві. Сильний, повного діапазону голос, красивого тембру , природна музикальність, бездоганна сценічна фактура , любов до музики, що відчувалась у душевному чарівному співі молодої самобутньої співачки справили на журі і глядачів незабутнє враження. Сама Марія Литвиненко – Вольгемут вийшла до неї на сцену і вітала з перемогою. Звісно, що після такого тріумфу, Олександра стала студенткою Київської консерваторії по класу геніального оперного співака, педагога, громадського діяча, професора Івана Паторжинського. Великий вклад у долю дівчини внесла письменниця Ванда Василевська, з якою Леся познайомилась і подружилась, яка стала для неї другою матір’ю. Після закінчення консерваторії Олександра Жила стає солісткою кращої сцени України – Київського театру опери і балету. В її репертуарі партії Одарки із опери «Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського, Аїди з однойменної опери Верді, Гелени в «Богдані Хмельницькому» Данькевича, Милани в однойменній опері Майбороди тощо. Вона співала на радіо, концертних майданчиках, на столичних естрадах, на заводах і фабриках, у колгоспних і районних будинках культури. У 1959 році за заслуги у розвитку оперного мистецтва Олександрі Жилі Указом Президії Верховної Ради УРСР присвоєно почесне звання Заслуженої артистки республіки. Нагороджена також орденом «Знак Пошани». Талант співачки розквітав, слухачі її обожнювали, та лиха доля перервала тріумф зірки. Важка хвороба заставила Олександру піти зі сцени і звільнитися з театру у середині шістдесятих. Померла Олесандра Петрівна Жила у 1978 році.
