Стояв, тихо догораючи, нічим не примітний буденний вечір. Здавалося, ніщо не віщувало чогось особливого чи неординарного. Я закінчував збирати в траві пахучі яблука, аж раптом

Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
Стояв, тихо догораючи, нічим не примітний буденний вечір. Здавалося, ніщо не віщувало чогось особливого чи неординарного. Я закінчував збирати в траві пахучі яблука, аж раптом
Коли 22 червня 1941 року вибухнула Велика Вітчизняна війна,Роменський райвійськкомат зразу не призвав мене в армію, оскільки я знаходився там на обліку у званні військтехніка
Ще не встигли загоїтися криваві рани Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 р.р., як на порозі нашої милої України знову з’явився ворог… Саме слово війна,
…Простий учитель, хороший сім’янин, люблячий батько і просто – добра, чесна людина. Таким був мій дід, вірніше, дід моєї мами Юрко Макар Гнатович. Його дружина
Саме на Пресвяту Покрову припадає час зародження легендарної Української Повстанської Армії (скорочено УПА) – єдиної військової сили, що в буремні роки Другої світової війни доблесно
Що вам зробила Україна, Російські виродки, чини? Чому летить із рота піна? Ви з братом прагнете війни! Обстрілюєте мирні хати, Де діти, родичі й батьки.
Спомин Понюхай, як пахне лоза Та дощ із великих краплин. Гуляє по небу гроза Над хмарами з чорних хустин. На серці чи біль, чи то
Спокійно Лежиш, біжиш чи просто ходиш – Минає час без вороття. Загубиш щось або знаходиш. Не будь наївним, як дитя. У розпачах – жадоба й
Змія Чому кажу коханню «ні»? Бо світ зацикливсь на брехні. У неймовірних силах зрад, Що виструнчились на парад. Я ж пам’ятаю ті часи – В
Стомилось літо від своєї спеки, Набігла хмарка, капнуло дощем. Вже скоро осінь, щедра господарка, Накриє землю золотим плащем. *** Останні теплі дні дарує осінь: Багрянець
Стоїть німим докором мертва хата, Пустими вікнами зорить на білий світ. Вона, здається, хоче розказати Про тих, кого давно пропав вже слід. Про тих, кого
Слова, слова – збираю поодинці, Й несу додому, наче оберіг… Неначе дітям бажані гостинці, Несу завжди на батьківський поріг. Слова, слова, ви – розпач і
Це про вас чи ваших знайомих?
Відомості застарілі чи неточні? Маєте поправки чи доповнення? Якісні фото?
Присилайте: info [пес] romen-sula.org
Ми виправимо інформацію якомога швидше.