Надія Полуян-Внукова

Полуян-Внукова Надія Володимирівна

Повертайтеся, вас ждуть…
Повертайтеся, вас ждуть…

Народилась 3 січня 1968 року в м.Ромни Сумської області, художник-живописець, член Національної спілки художників України.
Ще у дитинстві з’явились перші замальовки околиць села Вощилиха, якими була завішана вся хата у бабусі.
У семирічному віці Надійка вирішила стати великою художницею. Перші картини малювали разом з мамою та давали назви: «Моя Україна», «Вільна Україна». На них було зображене українське село, де було вміщене все: вулиці з хатами і церквою, чумаки з підводами, парубок у човні пливе річкою, двір, де мати порається, батько рубає дрова біля хліва, дівчина у квітнику.

Святий вечір
Святий вечір

Катерина Андріївна у доньці втілила свої нереалізовані і незатребувані творчі можливості, свої мрії. Матір Надія вважає своїм духовним учителем. Не могла навчити її основам академічної грамоти, а ось що малювати – вказала чітко. Так Роменщина назавжди увійшла і в серце, і в неповторні, яскраві, наповнені сонцем і світлом дитинства картини Надіі Полуян-Внукової. Що малює Надія? Свої дитячі спогади, своє відчуття побаченого, коли ще дитиною ходила з мамою по лісу, по живописних пагорбах; йшли довгою дорогою через Вовківці до бабусиної Вощилихи, а мама вчила дивитись навколо, бачити і любити. Цю любов Надія несе через все життя. Тому і назви картин не випадкові: «Моя Україна», « Найкраща в світі рідна хата», « Стежками дитинства », « Так пахне літо чебрецями, як приїжджаєш до села…», «Квіти з дитинства ». Вона дуже ретельно підбирає назви до своїх робіт. Немов власним дітям, дає імена.
І обов’язково позначки: «Вощилиха» , « Оболоння».

Ностальгія
Ностальгія

Пізніше навчалась у Ліни Семенівни Бреус, якій на той час було вже 80 років, але наставниця викликала захоплення розповідями про картини, художників. Потім відвідувала майстерню Валерія Купріяновича Зосенка. Він привертав до себе простою вдачею, добротою, веселістю.
Коли навчалась у Роменському СПТУ-14, доля звела її з учителем малювання, сумським мистецтвознавцем В.М. Власовим, якого на виставці в Сумах вразили акварелі Надії. Його вважає одним з головних учителів. Він побачив у ній художника багато років тому.

Іриски
Іриски

У 1983 році Надія отримала середню освіту, в 1983-87 навчалася в Роменському СПТУ-14 на маляра-альфрейника. Потім були курси при Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва. Пізніше – робота на Роменській гардинно-тюлевій фабриці по створенню нових зразків малюнків. У 1989 році закінчила курси підвищення кваліфікаціі дизайнерів у Київському технологічному інституті легкої промисловості.
Член НСХУ з 2004 року. Персональні виставки: Київ (1994,2002,2003рр.), Суми (1997р.), Ромни (2002р.), Конотоп (2009р.), постійний учасник всеукраїнських виставок. Твори зберігаються у Київському Національному музеї Т.Г.Шевченка, Українському домі, дирекції виставок Міністерства культури України, Сумському художньому музеї ім.Н.Онацького, меморіальному музеї І.П. Кавалерідзе, Лебединському художньому музеї, Роменському краєзнавчому музеї, у приватних колекціях України та багатьох країн світу.

Березневий день. Оболоння
Березневий день. Оболоння

Художниця вимоглива до себе. Вона довго шукає, та, коли знаходить, прокидається о четвертій годині ранку і йде на обране місце.
Буває, запитують: «Де ти місця такі знайшла?» Кажу: «Треба пішечки ходити». Спочатку картина з’являється в думці, опрацьовується в уяві, а вже потім лягає на полотно.
Картину художниця вважає вдалою тоді, коли від неї таке ж враження, як і від побаченого наяву, коли є душа, картина змушує радіти, хвилюватися, плакати, бере за живе навіть байдужих людей, пробуджує генетичну пам’ять. Слава про обдаровану чарівницю пензля з міста на берегах Сули перетнула кордони України. Її ім’я стало відомим серед мистецьких кіл української діаспори США, Канади, Франції, Німеччини, Чехії.

О. Лобода, краєзнавець

Картини художниці Надії Полуян-Внукової

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *