Горить, тремтить окраєць мого саду,
О скільки знов невигаданих тем!
Я так люблю зітхання листопаду
Й осіннє танго білих хризантем.
Ворожить вітер, рве пелюстки білі,
Сповзає лист із яблуневих віт.
І крізь оці листкові заметілі
Далекий квітень шле мені привіт.
І лише в мріях літечко і квіти,
А на душі гіркий гуляє щем.
Куди його, скажіть мені, подіти,
Печальна осінь з вітром і дощем.
А пелюстки всміхаються барвисто,
Плетуть казки з осінніх кольорів.
І горобин оранжеве намисто
Немов вогонь, що й досі не згорів.
У небі синім – хмари, мов ікони,
Вітри гудуть на блискавках антен.
А я люблю, й любитиму до скону
Осіннє танго білих хризантем.