Осінь яблучка вмиває,
Промінь пестить пустунів,
Гілка, мов малят, гойдає,
Баба ж хоче вергунів!..
Яблук піде назбирає,
Тісто ставить, підійде…
Дід у хаті виглядає,
Мо з онуків хто іде!
Позалазять на дерева –
Все в них обертом іде!
Бідні яблучка! Це ж треба!
І сховатись їм ніде!
Як прийдуть, “горить”
все миттю –
Ось зламали перелаз,
Дід ласкаво каже: ” Митю,
Не забийся, перелазь!”
… Кожен день у них, як свято,
Бабця з дідом просять в дім,
Дітям треба небагато –
Щастя й радість їм усім!
Раннє дитинство… Велика кольорова коробка, а в ній – іграшковий рай: заводна комаха – сонечко, рожевий плюшевий ведмедик, яскраві кубики і велика лялька із розкішним волоссям, великими синіми очима, з довжелезними віями, в шовковій сукні в дрібний горошок або квіточки. Ляльки прикрашають наше дитинство і залишаються в пам’яті на все життя! Та хіба тільки ляльки? Ще є чарівні казки, проспівані тихим голосом матері колискові, віршики і вірші, байки, мультики і все це супроводжує нас і наших діточок з пелюшок із покоління в покоління…
Ось і я прийняла участь у такому багатожанровому, красивому конкурсі на тему:” Даруймо радість дітям”, який спонукав мене написати і подарувати нашим діткам часточку доброти, радості, тепла, щастя.
Журі оцінили моє старання! Я отримала Диплом, 2- ге місце, номінація: Поезія.
Щиро дякую адміністраторам, журі, які не спали ночами, відбирали наші роботи за номінаціями і по – своєму переживали за кожного з нас, а також отримували задоволення та незабутні емоції від конкурсних робіт.
Особлива подяка за чуйність, увагу, тонке сприйняття і самовіддане відношення до всього Ані Афтанасів.
Дай, Боже, всім здоров’я, миру, якнайшвидшої Перемоги!
Щастя нашим дітям, зростати під мирним небом України!
Дайте дитинству награтися,
І помріяти, й посміятися!
Дайте зрости йому, в небо тягнутися,
Дайте дитинству відбутися!