Обіймай мене, обіймай:
невідомо, чи буде завтра.
Вибухатиме світ-розмай
нам назустріч, як ляже карта.
Наше ложе тепер вночі —
розкладне маломірне крісло.
Тиша мертва… під’їзд мовчить…
Шафа скрипнула і нависла.
І на відстані пів руки
захищає стіна опорна.
Перехресно лягли думки
у додатки мого смартфона.
Пригорнися. І обійми.
Я тобі розкажу: щемлива
за вікном нагота війни —
а голубка гніздечко звила.
Весна 2022 р.