Ольга Топіха

Моя Україна

Моя Україна слізьми оповита.
У тяжкому горі вся кров’ю полита.
В сльозах матерів вся молитвою стала –
Двох братських народів страждання зазнала.

Росіє, задумайся!… Прозріють хай очі
У всіх матерів, хто війни із них хоче.
Хто хоче щоб діти в останню хвилину
Молили:” О, мамо, врятуй мене!…”
” Сину! О, сину рідненький!…
Будь проклятий, Путін!…”.

Росіє, вставай! Матері просинайтесь!
Рятуйте синів, щось робить намагайтесь!
Повстаньте народи всі світу, благаю!
Війна, це страждання, це смерть, кожен знає!

Це плач матерів, ненароджених діток.
Це плач непосіяних хліба і квіток.
Це плач невгамовний стареньких до болю.
Коли їх внучат, синів кличуть до бою.

Повстаньте народи за мир в цьому світі!
Ми ж Боже творіння, Його ми всі діти!
Не станемо хрест ми Його оскверняти.
Від дій страшних плаче вже Господа Мати…

Залишити відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.