Я йду на війну, воювати з собою запекло,
Мені до вподоби, як завжди, шрамований біль.
Колись бився з раєм, зухвало тримався за пекло,
Сьогодні мирю їх в душі, розганяючи хміль.
Немов посередник, невільник чи грізний володар,
Хіба розбереш де примара, а де світла мить?
І байдуже серцю яка там надворі погода,
Якщо світить сонце у ньому, приносячи мир.
Я йду на війну за розкидану в хаосі правду,
Вона не в пошані, навколо з брехнею живуть.
Принаймні стараюсь, як можу, собі дати раду,
Щоб зайві слова не злітали з розтулених вуст.
Хтось має відчути тендітну гармонію тиші…
А там буде видно, хто гідний наснаги, хто ні.
Я йду на війну із собою, крізь нетрі колишні,
Нехай і ступаю босоніж по гострій стерні.
20:38, 18.07.2020 рік.
Зображення: https://www.revers-sun.fi