Незрозуміла печаль

Дякую долі

За життям своїм згорьованим я плачу,
За роками, що пройшли і не вернуться.
Побажайте мені, люди, ви удачу,
Щоб зуміла не зламаться, не зігнуться.

Треба вистоять мені на переправі,
І побачить радість там, де лише смуток.
Свою долю обома узять руками
І до щастя, лиш до щастя повернути.

Дякую долі

І дуже я дякую долі,
І знаю, чудово все буде,
Бо часто мені на дорозі
Стрічаються добрії люди.
Мені вони всі допоможуть,
Коли навіть я не чекаю.
Не завжди платити я можу,
Та вдячність свою посилаю.
Життя мене вчить не здаватись,
І Богу, й собі довіряти.
Без плати добро віддавати
І ближньому допомагати.

А я жить буду долго

Моя песня ниочем разливается.
А зима над нами так издевается.
Завихрила все в снегу и завеяла,
Словно годы все мои перемеряла.

Припев:
А я жить собираюсь долго!
Пусть ложатся под ноги волны.
Много радостей нужно встретить!
Буду долго я жить на свете.

И душа моя теперь вся раскрытая,
Снегом белым ледяным перемытая.
Все ненужное со злом прогоняется,
А хорошее пусть все исполняется.
Припев.

Злітайте

Ми самі поставили
Собі перепони,
Боїмось дістатися
Понад хмари ввись.

Ходимо під важелем,
І собі не віримо,
Що злетіти можемо,
Тільки б піднялись.

Розірву я пута ті,
Що сама придумала,
І знайду на обрії
Зірку золоту.

Силу, Богом даную,
Приміняти стану я.
За своєю мрією –
Тільки в висоту!

Люди, в себе вірте ви,
Вгору зір направте,
На життя не жалійтесь,
Не грішіть.

Скільки б літ не мали ви,
Із колін вставайте,
В небеса по райдузі
Поспішіть.

Хто не знав, що смертний він,
Той безсмертя має,
Хто не знав умовностей,
Той вперед пішов.

Ми ж все оглядались:
Чи в порядку стали?
Вирватись із черги
Духу не було.

Починайте жити ви
З чистого листа,
Намалюйте щастя
Фарбами краси,

Та ідіть в майбутнє ви
Через всі літа,
Через злі морози –
До весни!

Мрія моя

Ти знаєш, знаєш,
Знаєш, знаєш, знаєш,
До тебе йшла, летіла і пливла.
Як непокрите озеро у гаї,
Приваблива для мене ти була,
Мріє моя.

Я вірю, вірю,
Вірю, вірю, вірю,
Що усміхнеться сонце з-за беріз,
Спаде туман, і листя змолодіє,
Заплаче золотом коштовних рос
Без сліз.

Біжу, біжу,
Біжу назустріч мрії,
Ось дожену, ось пальцем досягну,
Усі пригоди разом божевільні
Своїми я руками оживлю,
Так, оживлю!

Матусю, зупинись!

Матусю люба, зупинись,
На захід Сонця подивись,
І серед суєти міської
Впита хай син краси земної.

Все милій крихті покажи,
У рідну душу заложи
Любов до світу, до Землі.
Вклади росточки ці малі.

Хай бачить небо й зірочки,
І як сміються квіточки,
І як цвіркочуть горобці,
Як рибка плещеться в ріці.

Ти припини своє дитя,
Побачить хай красу життя.
Нехай узріє всі дива,
Нехай душа буде жива.

Щоб чув не лише шум коліс,
Щоб знав, що шепче верболіз.
Хай за метеликом біжить.
Хай рідним краєм дорожить!

ЩАСТЯ МОЄ

Щастя моє зрадливеє
Щастя моє лукаве.
Десь утопилась в росах ти,
Десь заблукало в травах.

Серез беріз на пагорбі
Мабуть, знайшло притулок,
А чи на небі в райдузі
П’єш ти від сонця трунок.

Я тебе жду, чекаю я
Вже не роки – століття.
Я із життя вже вигнала
Всі свої лихоліття.

Приготувала душу я,
Всім віддаю, що маю.
Щастя моє, іди сюди,
Я тебе зустрічаю.

ДУМКА МОЯ

Думка моя,
Сизокрилая птаха,
Може, порадниця,
Може, невдаха.
Перетинаєш
Ліси, високості,
Навіть до Господа
Ходиш ти в гості.
То ж научи мене
Жити по правді,
Прагнуть любові
Й радості завжди.
То ж научи мене
Жити без горя,
Друзів вітати,
Їздить до моря.
Хай завжди будуть
Гроші в кишені,
Успіх в роботі,
В віршах натхнення.
Щоб я зуміла
Недаром прожити,
Все, що судилось,
Змогла я звершити.
Щоб журавля свого
Встигла спіймати.
Думка моя,
Будь як мудрая мати.

Прокоментуйте

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *