страждання | Ромен. Літературно-історичний альманах.

Чого чекаєш, світе?

30.09.2025 Admin Поезія, Топіха Ольга Leave a comment

Стальні серця сьогодні в українців. І нерви також, світе, запевняю. Ти бачиш все, але мовчиш, мовчиш! Чого ти, світе, ну скажи, чекаєш? Чого чекаєш, світе,

Роздмухує вітер отруєних війн катаклізми

26.03.2024 Admin Поезія, Прокопенко Юрій Leave a comment

Роздмухує вітер отруєних війн катаклізми І попіл ретельно скальпує заплесканий ґрунт. Де градус тривоги постійно по стовпчику лізе, Формуючи згусток зневіри, свою власну гру. Німе

Фашистська федерація — це орків популяція

09.09.2023 Admin Кострова Юлія, Поезія Leave a comment

Фашистська федерація — Це орків популяція, Рабів німих плантація, Це лігво сатани, Це чорта коронація, Це повна деградація, Імперія руйнації, Імперія війни! Там скрізь дезінформація,

Перше літо без літа

02.09.2022 Admin Лук’яненко Катерина, Поезія Leave a comment

Перше літо без літа. Весна без весни. Перший лютий – по справжньому лютий. Десь, напевне, був шлях, не такий, запасний. Не оцей, де спіткаються люди

Печаль війни

02.06.2022 Admin Лісненко Тетяна, Поезія Leave a comment

Відкапала весна біди сльозами, Й моя в гіркій печалі сторона… Скрутив їй ворог руки ланцюгами, Тому вона в скорботі і сумна. Вкраїна моя в смутку

Вікно

13.05.2022 Admin Лісненко Тетяна, Поезія Leave a comment

Вікно завішене не плаче… Ні сліз, ні сонця, ні роси. Але війни жахіття бачить, Господь лампад не погасив… Уранці тріснуло, так гучно, Від бомби вражої…

Долати когнітивний дисонанс

25.03.2022 Admin Бугрим Валентин, Публіцистика One comment

У ці важкі дні війні – боротьби України з агресором і терористом РФ – на л ю д е й обвалюються великі потоки різної інформації.

Реве Дніпро і діти плачуть

14.03.2022 Admin Лісненко Тетяна, Поезія Leave a comment

Реве Дніпро і діти плачуть, Будинки рушаться, дими… Невже Господь цього не бачить? Де ж білий ангел із крильми? Підвали сірі, відчай, болі, В кутку

Страшний приснився сон мені

11.03.2022 Admin Пелепей Тетяна, Поезія Leave a comment

Страшний приснився сон мені: Ворожі танки, скрізь руїни, Не десь, а в рідній стороні, У славній нашій Україні. Кричать сичі, ворони крячуть, Від бомб здригається

Попіл на очі солоні лягає

08.03.2022 Admin Поезія, Позняк Надія One comment

Стрінеш того, хто назветься тобі сестрою, братом, батьками, дочкою, яку не родила. Візьмеш перо – загартовану вишколом зброю, в шати одягнеш прицільно крізь мороки диму.