Політ. Політ. Нічний політ. Він не вернувсь додому. Так обважнів із яблунь цвіт, А серце-від утоми. Хвилини-наче років сто Чи тисяча минуло. Неначе люди мертві
Позначка: романтика
Оптимістичне
Іду дорогою я зранку, В долоні промені ловлю. Вдихаю пахощі світанку, І прохолоду вдячно п’ю. А потім стану при дорозі – Послухати початок дня… І
У ранкову годину
У ранковую годину ляжуть зорі спать, небо чорную хустину схоче раптом знять. Покладе її у сховок, знявши з вишини, в скриню, де холодний морок зберігає
Половинка Луны
Потеряла Луна вдруг свою половинку. Ходит, ищет которые сутки подряд: И за тучкой искала с горящей лучинкой, И в созвездьях, построенных в дюжинный ряд. Прочесала
Романтики…
Романтики живут за облаками, Где в звёздах небо, а средь них Луна Нам свет на Землю шлёт, вертясь боками, И радуется жизни вместе с нами…
За Шевченком
Над степом сонечко моє Яскраві промені пускає Та дню тепло дає своє. Я щастя кращого не знаю – Хіба щоб до грудей своїх Мати притулила.
ЧЕТВЕРОСТИШЬЯ
О, если б я была такой большою, Чтобы могла потрогать облака. Ах, как они плывут над головою. И влагу жизни чувствует рука. * * *
Зимовий мотив
Темна ніч Темна ніч була така п’янка, Медові пахощі розлила над садами, А в небі сяяли зірки. Стелились квіти килимами, І прохолода огортала все живе,
Ми вже ніхто
Ми вже ніхто Автобус розкидав по різних сидіннях, Чомусь роз’єднав – ми ніхто, ми – чужі. Вже зникли набридливі й щирі видіння І тягне морозом
ЄДНІСТЬ ДУШ
БЕРІЗКА Рости, моя берізко! Дивлюсь на тебе залюбки. Тоненька та струнка, немов дівчисько, Уже торкають твої коси зірочки. Теплий і холодний вітер Тобі шепоче ніч
ЗЛИВА ВІРШІВ
ТЕРПКИЙ НЕКТАР Люблю тепло я бабиного літа, Його терпкий нектар із чаші п’ю. Дощами вмита, сонечком зігріта, Я проводжаю молодість свою. Десь журавлі вже покидають
ДИВАК, НА ЯКИХ ТРИМАЄТЬСЯ СВІТ
Таких, як він, називають диваками. Непосидючий і допитливий, краєзнавець і книголюб, художник-аматор, шанувальник літературної спадщини Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, патріот України і свого
