Вінок ронделів 1. Рихтує осінь акварелі, Вітри зривають лист в гербарій, Дощ крапа. Випив день ліхтар і Пряде душа з віршів кужелю. У що зав’ю?
Позначка: романтика
Я вкотре бачив сни
Я вкотре бачив сни – далекі й невагомі, Фрактальні кадри, скопійовані колись. Радів дощу, який потрапив знов за комір, А погляд впертий біг щосили догори.
Це до тебе пливуть почуттів кораблі
Це до тебе пливуть почуттів кораблі, Зупиняючи вітер, що прагне за обрій Донести обережно зворушений флірт, Обрамований серцем у наміри добрі. Відчуття підіймають до сьомих
Исключение
Из моей будущей книги воспоминаний “Про моряков и море”. Про покойников – или хорошо, или ничего. На флоте есть похожее неписаное правило. Если рассказываешь о
Дальний восток
Из моей будущей книги воспоминаний “Про моряков и море”. По окончании Одесского Высшего Инженерного Училища имени Ленинского комсомола в начале 1980-х, я был направлен на
Беня
З моєї майбутньої книги “Про моряків та море”. Епіграф. Починаючі колеги, суднові механіки! Коли вам хтось скаже, що ремонт судна та проходження інспекції Регістру –
Болючий спогад
Як ґудзик, відривала я тебе від себе… І плакало рясним дощем похмуре небо. І розривала блискавиця темінь ночі, А в її світлі мерехтіли сині очі.
Капітан Шиклі
З моєї майбутньої книги “Про моряків та море”. На початку двохтисячних я працював у німецькій судноплавній компанії старшим механіком. Судна там були невеликі, від трьох
Розквітли вишні
Розквітли вишні у твоїм саду, Їх ніжний аромат дурманить душу. З своїми мріями до тебе йду, Я неземну красу побачить мушу. . Спів солов’я, як
Александр Юрьевич
Из моей будущей книги воспоминаний “Про моряков и море”. В конце восьмидесятых Черноморское морское пароходство открыло фидерную контейнерную линию Сингапур – Вьетнам. Кто работал в
Облако любви
Мне облако на голову свалилось, От счастья закружилась голова. И я, как будто в первый раз, влюбилась, Услышав твои нежные слова. И так тепло на
На темному боці
На темному боці суцільних ілюзій, Де все доленосне стомилось від змін, Верткі й галасливі гойдалися Музи На гойдалках срібних, текли навздогін. Струмками невтомних і звабних