Нічний політ

Нічний політ

Політ. Політ. Нічний політ.
Він не вернувсь додому.
Так обважнів із яблунь цвіт,
А серце-від утоми.

Хвилини-наче років сто
Чи тисяча минуло.
Неначе люди мертві всі
Ачи навік поснули.

Політ. Політ. У серці – ніж,
А у думках – утома.
Геть обважнів із яблунь цвіт,
Чи хтось чека нас вдома?

А ми тепер – нічні сланці,
Ми – вісники-мотори.
Впаде чи спинить хтось потік,
Цей всесвіт, сонце, зорі ?

А чи запалить з вишини
І загорить зорею.
Ні, я десь далі в край піду
Над вічністю своєю.

Хай всі моря палахкотять
Від блискоту зірок,
А я піду десь даль шукати,
Незбувше. До кісток

Проймає дрож. І знов знобить
Від небуття чи втоми.
Хай в чужім дні палахкотить,
А тут вже згасли зорі.
Він не вернувсь додому…

Прокоментуйте

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *