ПОЛТАВА ЛЕОНІД (ЛЕОНІД ЕДВАРДОВИЧ ЄНСЕН-ПАРХОМОВИЧ) (1921-1990) Український поет в еміграції, громадський діяч, журналіст радіо «Свобода» та радіо «Голос Америки», уродженець Роменщини. Ім’я Леоніда Єнсена-Полтави (справжнє
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
ПОЛТАВА ЛЕОНІД (ЛЕОНІД ЕДВАРДОВИЧ ЄНСЕН-ПАРХОМОВИЧ) (1921-1990) Український поет в еміграції, громадський діяч, журналіст радіо «Свобода» та радіо «Голос Америки», уродженець Роменщини. Ім’я Леоніда Єнсена-Полтави (справжнє
Небо зорями розквітло і дивилося привітно на вербу та на хлопчину, хто очікував дівчину!? В.Б. Літнє небо над полатавським селом Кліщинці палало зорями. По ньому
Лечу і лечу світами В погоні за власним Дніпром. У всіх є земля під ногами, У мене ж – аеродром. Леонід Полтава Усе життя Леонід
МЫ ОБНИМАЕМ ГОРОДА, шагами меряем. Читаем новые места, живем в преддверии. Спешим успеть увидеть все, чтобы запомнилось. И бросить мелочью в фонтан, чтобы исполнилось. Мы
Євшан-калина Галині Єнсен — дружині Леоніда Полтави. На березі річки стрічаю калини кущів розмаїття. Візьму для живлющого чаю з червоними гронами віття. Калино, калино черлена,
*** Дзиґарів легка хода… Як пахне скошена трава! Як літо невловимо тане.
інтерв’ю Ми живемо у непростий час, коли після розпаду соціалістичного табору країн Європи та СРСР змінюється не лише ідеологія, а й світогляди громадян, підходи до
Я ніжності хотіла – як реформ для тіла й духу, звиклого до міці. Лапаті села, показні столиці – гул повнолюддя, рясноликий фон, на тлі –
Среди моих знакомых были разные: Интеллигентные, морально-безобразные. Писатели, поэты, журналисты; Художники, полковники, артисты. И адвокаты, и прокуроры, и менты… С профессорами, академиками я была на
Я не страждаю тонкощами фраз. Не вмію підлабузо підлизати. На сильних світу я плював не раз. Частенько чув за спиною прокляття… Як дуб, від шрамів
А так було добре стрічати цілунком світанки, І в ковдру закутавшись знов, обійматися вдвох. Тепло твоїх рук, ми стікали в любов до останку, У серце
Замкни браму часу, бо душу затягує вкотре У вир божевілля, у світ задзеркалля плаский. Там пекло і сум, розірвана болем аорта, Зґвалтована мрія, спаплюжені дива