Євшан-калина
Галині Єнсен — дружині Леоніда Полтави.
На березі річки стрічаю
калини кущів розмаїття.
Візьму для живлющого чаю
з червоними гронами віття.
Калино, калино черлена,
приходиш з дитинства до мене.
Так манить червона калина —
цілющого соку краплина…
Ти стала євшаном — тим зіллям
краянам далекого краю, —
їм рідних земель все привілля
постане в чужому нераю.
Пучечок тримає Галина —
все тулить дарунка до серця,
тривожить її ця калина.
Шепоче: мій друже, не сердься…
* * *
Мить життя
Життя — епохи і роки,
життя — плин хвилі у віки.
Життя людське — всього лиш мить
буй-вітер часу прошумить.
Та мить — труда важкі пласти,
жертовна мрія чистоти.
Якщо лишиться для століть
мого народу древня віть, —
о мить прекрасна, зупинись! —
тоді вже можна впасти ниць.
