Надія Полуян-Внукова. Калина.

Євшан-калина

Євшан-калина
Галині Єнсен — дружині Леоніда Полтави.

На березі річки стрічаю
калини кущів розмаїття.
Візьму для живлющого чаю
з червоними гронами віття.

Калино, калино черлена,
приходиш з дитинства до мене.
Так манить червона калина —
цілющого соку краплина…

Ти стала євшаном — тим зіллям
краянам далекого краю, —
їм рідних земель все привілля
постане в чужому нераю.

Пучечок тримає Галина —
все тулить дарунка до серця,
тривожить її ця калина.
Шепоче: мій друже, не сердься…
* * *

Мить життя
Життя — епохи і роки,
життя — плин хвилі у віки.
Життя людське — всього лиш мить
буй-вітер часу прошумить.
Та мить — труда важкі пласти,
жертовна мрія чистоти.

Якщо лишиться для століть
мого народу древня віть, —
о мить прекрасна, зупинись! —
тоді вже можна впасти ниць.

Прокоментуйте

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *