Приємно жити у чистому домі, дворі, селі чи місті. У причепуреній садибі відчуваєш себе по-домашньому спокійно і затишно. Чепуриться нині й наше місто, трудиться на
Позначка: поет
Моє місто
У Ромнах – зимно. На вулицях міста, передчуваючи довгу розлуку, бешкетує лютий. То ковзається на полонених ожеледицею вулицях, збиваючи з ніг перехожих, то стовбичить біля
Мій Ромен
Мій Ромен – герць племен, дзвін стремен, блиск імен… Снить Сула у легендах-лілеях, і каштани та клени незгірше знамен майорять у роменських алеях. Тут життя
Ромен
Когда то здесь кипел народный гнев, Бунтарские не раз гремели речи. Здесь, честь и славу гетману воспев, Преподносили в храмах Богу свечи. В одно смешался
Ромен-цвіт на чужині
У Франції, в маленькому порту, Де суша скінчилась, де берег океану – Ніколи б не подумав, що знайду Букетик квітів. Прямо в серці рана Відкрилася,
Постать
Пам’ятник у Ромні Усе так звичайно, буденно і просто: Тарас на могилі сидить. Я ж бачу нестримну, рвучку його постать у русі… Щодня і щомить!..
Тарасів біль
… А пам’ятник стоїть, як і стояв. Твій бронзовий двійник – великий свідок. Ми всі йдемо – та по чиєму сліду? В якому напрямі? Де
До Тараса Шевченка
(Відгуки після поїздки до Канева) Володимир Литовка. Для найактивніших творчих учнів та вчителів Роменського, Недригайлівського, Липоводолинського районів та м. Ромни за сприяння голови громадської організації
Безсмертні
Пам’яті мого старшого товариша — гуру, земляка, скульптора й кінорежисера, автора першого пам’ятника Тарасу Шевченку в Ромні, в Україні, на теренах колишнього СРСР Івана Кавалерідзе
“Кожна мить, кожне слово поетове – то до серця народу листи”
«КОЖНА МИТЬ, КОЖНЕ СЛОВО ПОЕТОВЕ – ТО ДО СЕРЦЯ НАРОДУ ЛИСТИ» (Йосип Дудка) У культурному житті Роменського краю 2018 року сталася визначна подія: комунальному закладу
Тернистий шлях мислителя
ХАРЧЕНКО Петро Андрійович (народився 25 червня 1939 року) Живу, щоб Україну боронить, Вона ж, як квітка білої лілеї. Лише за честь-присутність, коло неї, На світі
Її сила – у слові
…Боюся підло, не жертовно жити. Хатину скраю ставить не візьмусь! Сонцепоклонниця – колоссям житнім Засіять душі хочу і пітьму. Людмила Ромен Коли приходиш на творчий