Поезіє моя Як на поля засохлі тепла злива, Як вітер-холодок у літню спекоту, Як пташці у політ надійні крила, Ковток води на жнивному лану, Скупа
Позначка: патріот
Чи винен жайворонок
Чи винен жайворонок Чи винен жайворонок в тім, Що маю душу, вкриту болем? Чи здатен його срібний дзвін Із мене вивернути втому? Чи здатен він
НЕ МОЯ ВОЛЯ, ТВОЯ ДА БУДЕТ
НЕ МОЯ ВОЛЯ, ТВОЯ ДА БУДЕТ Когда нам кажется, что мы готовы на любую жертву, но кроме той, которая нужна Ему*, Мы всеми силами души
Ти – Українка
Засульська школа початкова Її сучасні дітлахи Не знайдуть в мапах кольорових Та й учні всі – давно батьки Засульська школа твої вікна Мов очі у
ТЕЧЕ СУЛА…
БЕРЕЗНЕВА ЗИМА Зима повернулася знову, Засипала снігом стежки. Я з березнем маю розмову: – Чому воно все навпаки? Весни ніби вже дочекались, І сонце прогріло
Був час: за хвіртку Мама провела
Плєвако Владиславу Віталійовичу з нагоди прийняття присяги в Кадетському училищі 10 ве-ресня 2011 року. Був час: за хвіртку Мама провела Й на весь життєвий час
Зимовий етюд
Зимовий етюд Блукає тиша заметами, Мороз їй панчішки сплів… Зима! Завірюх срібне плетиво, Самотня сповідь років… На вікнах пейзаж узорами, Спішать вишивані дні… І марять
Пшеничний колос
Налитий дощами у полі, Мов сонця ясний промінець, Він проситься вже до стодоли – Колосся барвистий вінець. На зорі ясні надивившись, Побачивши чудо-дива, Стоїть він
Веснянка
Веснянка На образи молитись я не стану, У мене вже давно свій оберіг. У кожного в житті є сонце – мама, Одна, що дарувала цілий
МОЯ УКРАЇНО!
МОЯ УКРАЇНО! Обкидаю поглядом довкола, Із вікна вагонного – і дивно: Здається, що раніш ніколи Не бачила тебе такою, Україно. Ранкові роси мерехтять на травах,
Твій погляд
Твій погляд Твій погляд, сумний і печальний, Зловила я на собі. Свій, ніжний й прощальний, Подарувала тобі. Погляд лиш твій – іскринка, Разом з моїм
Я ніколи не був малоросом
Я ніколи не був малоросом Я ніколи не був малоросом І в холодній чужій далині Золотим, перезрілим колоссям Україно, ти снилась мені. І куди б