Засульська школа початкова
Її сучасні дітлахи
Не знайдуть в мапах кольорових
Та й учні всі – давно батьки
Засульська школа твої вікна
Мов очі у життя моє
І в пам”яті до болю рідна
Мов та лелека постаєш
Білява, мазана і чорним
Тебе рівненько підвели
Може тому я чітко й гордо
в житті різню я кольори
Засульська школа початкова
Ти берегинею добра
Стоїш білява, чорнонога
Мов журавель біля двора
Давно приміщення немає
І сосни сонно не шумлять
Та скільки років не минає
Тебе не можу забувать
На повороті у Засулля
Стоїть у пам”яті моїй
Засульська школа початкова
Йдучи вклоняюсь щиро їй.
Ти – Українка
Ніби в сопілці дзюркоче веснянка,
Мальвами вбрана твоя вишиванка,
Мати, дружина, сестра і кохана –
Ти – Українка, ти справжня панянка!
Ластівко, мила голубко калина,
Жінка й родина, моя Україна!
Пісня її, мов весна солов”їна –
Щиро цінуймо, бо це – Батьківщина.
Щебіт пташок зустрічаєш щоранку
Швидко в росу ти зіходиш із ганку
Гей, берегине, в яскравім серпанку
Ти Україна, ти справжня панянка.
В пісні народу, де мати й дитина,
В казці, легенді козак і дівчина,
Місяць і зорі, ріка і долина
Жінка й родина, моя Україна.
***
Пульсує кров у серці, скронях
Зминає геть і біль і страх
Коли тримаю у долонях
Славетний України стяг
Його барвисті синьо-жовті
Співають сонцем кольори
Це Божа матір хлібом, небом
Благословляє нас з гори
Цілую я краєчок гордо
Він хлібом пахне мов шматок
І дідівськими кров”ю й потом
Промитий кожний лоскуток
Тут поля глибочінь безкрая
Та батьківський поріг і дух
Я щиро прапор підіймаю
Сльозу не стримую в очах
Хай буде рідна Україна
Під стягом правди і добра
Лише єдина й неділима
І незалежна щоб була.
Молімося
Молімося за долю України
За погляд щирий матері й дитини
За силу рушника та вишиванки
Сповиті миром синьо-жовті ранки
Молімося !
За коровай і сіль у кожній хаті
Дитячі душі щедрі і багаті
За діло це ми мусимо горою
Стояти, вчителю, пліч-о-пліч із тобою,
Й Молитися !
Українська мова
Як не дивуватись ти така чудова
Мелодійна наша українська мово
Наче сміх дитини, наче спів веснянки
Чуєш мову рідну з вечора до ранку
Як не милуватись ніжним переливом
Нею заспіваєш, коли ти щаслива
Нею проголосиш в розпачі і в горі
Більше, мабуть, слів в ній
Ніж перлинок в морі
Мальовнича, мила, різнокольрова
І відверта й щира, українська мово!
В ній душа народу
Чиста як криниця
Рідне слово чути мов води напиться
Хоч і заблукаєш ти в світах далеких
Мову материнську принесе лелека
Всі ми із дитинства, як трава з коріння,
Я зернина з грунту, дерево з насіння
Мово, наша мати, ти пробач нещирість
Тебе забувати, потраплять в немилість
До свого народу, що має величну
Українську мову – мову чарівничу!