Народився 24 грудня 1938 року в селі Перекопівка. Там пройшло його нелегке дитинство і юність. По закінченню сільської восьмирічки навчався в Запорізькій будівельній школі, працював
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
Народився 24 грудня 1938 року в селі Перекопівка. Там пройшло його нелегке дитинство і юність. По закінченню сільської восьмирічки навчався в Запорізькій будівельній школі, працював
Мы слишком много живём в книгах и не достаточно в природе. А. Франс Глава 1 Лето 85-го года выдалось на редкость дождливым, обещая славную охоту
Давайте об’єднаємося, браття Ну доки ж нам блукати в диких хащах? Вже так втомились! Господи, прости. Вкраїно мила, ти ж бо не пропаща, Але ж
Приснився матері вночі старий вишневий сад, І цвів він, як щороку, як повінь біла-біла… І син між віт рідненький… Тримає автомат. Крізь сон почула: «Мамо…»
Молитва Матінко Божа, Ти також матуся, Матінка божого сина Ісуса. Просимо щиро: На землю з’явися, За правду, за волю, За нас заступися. Правду зганьбили, Волі
Україна Україна – велика й могутня. Україна – свята й самобутня. Потопає у травах і квітах, Ще й Тарасові зна заповіти. Тут є люди і
СИНИ Синів ти своїх віддала на війну І дочок своїх віддавала. Чи мала спокійну ти ніч,хоч одну, І скільки в житті ти страждала? Одна ти
БЛАГАННЯ Слава Україні і героям слава! Україна наша – сильная держава. Де ти не родився, де не проживав, Матір-Україну ти не забував. Не забув червону
ВКРАЇНСЬКА МОВА Вкраїнська мова розмаїта Іде до нас через віки, Барвиста, чиста, соковита, Як струмінь чистої ріки. Найбільше це добро народу, Вона з любистку та
ПРОЛЕТІЛИ РОКИ Не буду рахувать свої роки. Вони так швидко в мене пролетіли Отак, як жовті восени листки, На дереві весни вже не зустріли. Та
ЛИШ ВЕСНОЮ Запахло всюди вже весною. Заструменилася вода. Спів жайвора летить луною, І пролісок вже вигляда. Землею йде тепло весняне. Усе навколо ожива. Та інколи
Розсипалась росою по траві Сльоза уже минулого сторіччя, Здається, що і край мій овдовів І вже не має власного обличчя. Блукаючи у травах у гірких,