Та я сама, зовсім сама край неба Іду, іду… Прошу тебе — не треба, Не видавай самоті моє горе. Я по життю іду — безмежне
Категорія: Пономаренко Оксана
 |
Пономаренко Оксана народилася 9 травня 1980 року в селі Бурики Буринського району. Друкувалася в газетах «Сумщина», «Пошук», «Рідний край», журналі «Однокласник», альманасі «Елегія», (2004 рік). Переможець літературного конкурсу газети «Червоний промінь» (м. Суми). Окремі ії вірші покладені на музику. |
ВІДГОЛОСКИ
Розсипалась росою по траві Сльоза уже минулого сторіччя, Здається, що і край мій овдовів І вже не має власного обличчя. Блукаючи у травах у гірких,
Закам’яніло серце
Закам’яніло серце, та й потому (А мало би давно вже скаменіть) Я подумки вертаюся додому На хвилечку, на крапельку, на мить. У ті часи, де
