Наталя Петренко під прапором України.

ПРАПОР УКРАЇНИ

Україна

Україна – велика й могутня.
Україна – свята й самобутня.
Потопає у травах і квітах,
Ще й Тарасові зна заповіти.
Тут є люди і сильні, і добрі,
Є Вітчизни солдати хоробрі.
Та, що буде із нею, не знають,
Всі по-різному думку гадають.
Лиш чекають на краще життя,
На щасливе для всіх майбуття.
Де ж то діти навчатися будуть
І освіту яку тут здобудуть?
Та чи буде можливість навчатись,
Чи зуміємо щастя діждатись,
І чи буде життя взагалі
На вкраїнськїй, на рідній землі?

ПРАПОР УКРАЇНИ

Золота пшениця колоситься в полі.
Соняхи схилились, мов людськії долі.
І блакитне небо розляглось, мов поле,
Та спіткало землю безкінечне горе.
Колоски на щастя і добро зростали,
Та й сини для слави й миру виростали.
В небо те блакитне мріяли злетіти.
В матерів на щастя виростали діти.
Прапор України колір неба має,
Мирного колосся, що на сонці грає.
Є блакитно-жовтий колір у держави –
Колір щастя, світла, колір миру й слави.
Наш державний прапор майорить на вітрі,
Розправляє крила в чистому повітрі.
А під небом синім, в золотому полі,
Сльози витирають матері у горі.
Разом із народом прапор похилився,
За дітьми своїми тихо зажурився,
Весь в кривавих плямах, на тім чистім полі,
У сльозах народних, у людському горі.
Підніміть же, люди, голови до неба:
Нам свою країну захистити треба.
Нам же всім потрібна вільна Україна.
Тільки перед Богом станем на коліна.

Прокоментуйте

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *