Цей світ, як розбурхане море буття, нерідко розносить долі навіть найрідніших одне до одного людей. Та особливо гірким є той випадок, коли це долі батька
Позначка: народ України
А коли б вона прийшла!?…
Небо зорями розквітло і дивилося привітно на вербу та на хлопчину, хто очікував дівчину!? В.Б. Літнє небо над полатавським селом Кліщинці палало зорями. По ньому
Мы обнимаем города
МЫ ОБНИМАЕМ ГОРОДА, шагами меряем. Читаем новые места, живем в преддверии. Спешим успеть увидеть все, чтобы запомнилось. И бросить мелочью в фонтан, чтобы исполнилось. Мы
Плече підстав
Плече підстав, і сонце обіллє до невагомості, до лету – до знемоги. Плете нам червень чарівне кольє із конюшини і волошок. Діалоги опали в трави
Мої мрії
Мої мрії Вже сонце раділо пташиним пісням, В проміннях воно просиналось, Я в мріях щасливих його зустрічав – Мені так дитинство згадалось, Там тато і
Весна надворі…
Весна надворі – діти помирають, Від куль на сході, Боже, борони! Добро не сієм, негатив збираєм. Як далі жити, Господи, прости! Невже, та все ж
“…Велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип…”
35-ліття КАТАСТРОФИ на ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ АЕС У статті вперше розміщено усі документально відомі пророцтва та передбачення найбільшої у світі ядерної аварії на Чорнобильській атомній електростанції та
Спокута
У маминім саду розквітла вишня, Полонить душу ніжний аромат… Та мама зустрічать мене не вийшла, Бо відійшла вже кілька літ назад. . Іду до хати,
Аритмія
Крізь призму років і своїх помилок зашкарублих, Приймаючи низку чужих забобонів їдких, Ішли терником власних дум ми удвох закоцюблі, Торкаючись похапцем серця на згарищі лих.
О, слово рідне!
О, слово рідне, ти мене зростило! Ти в світ мене за руку повело. Любов до себе в душу поселило. Скарбами в серці, слово, залягло. О,
Леся Українка і Климент Квітка: поезія та музика кохання!
До Дня народин – 150-ліття Лесі УКРАЇНКИ і 141-річчя Климента КВІТКИ. КОЛИ і д е БУДЕ ВСТАНОВЛЕНО ПАМ’ЯТНИК СЛАВЕТНОМУ ПОДРУЖЖЮ? ПРЕВЕНТИВ У День народження Лесі
У пам’ять про голодомор селян
Мультимедіа твірим-реквієм Цвіте-квітне вона біло… Рука матінки тремтіло подає її до рóтка, грони ті такі солодкі. Цвітом білим, ніби медом, – дати голоду потребу. З