Пожовкле листя стелиться до ніг, і осінь в душу стукає грозою, Вернись, солдате, знову на поріг, стекла вже свічка згірклою сльозою… Громи із неба струшують
Позначка: Мати
НЕ ОТДАВАЙТЕ ПРЕСТАРЕЛЫХ МАТЕРЕЙ В ЧУЖИЕ РУКИ
БРАТУ Донецькому Олексію Георгійовичу (Притча-побажання) І Послухай, брате, що тобі скажу: Бог виліпив із глини чоловіка. Та глини залишилася частина невелика. – Що хочеш, чоловіче?
За Україну помолюсь
За Україну помолюсь Простяглись дороги від мого порогу. Мандрував я ними в різний бік. І краї далекі, що мене манили, Стали рідними мені навік. І
Матусі
Мамо, мила, ніжна й дорога, Всією душею до тебе я лину. Д е б я, нене рідна, не була, Тебе боюсь втратить назавжди єдину. Ти
Смуток
Смуток Розлука нестерпно ятрить і вбиває, Самотньо крадеться, пустунка вона. Чому тебе разом зі мною немає? Чому я вкотре без тебе сумна? Коханий , не
ОЙ ВСТАНУ Я РАНО
Ой встану я рано, Та вийду у поле, Та тебе спитаю, Доле моя, Доле. Чом ти не весела? Чому зажурилась? Наче стара мати, На тин
Лечу…
Лечу… Все кличе ластів’їний щебіт у той дитячий літокрай. Тож знов лечу, лечу до тебе — моє ти серденько не край. Заглядає подвір’я пустка в
Родная улица
Родная улица мне часто снится И никогда я не смогу забыть Друзей хороших дорогие лица, Но детства не вернуть, не повторить. Щукинская улица, улица любимая,
ЗГУСТОК ЕМОЦІЙ
ЧТО – СУЕТА, ЧТО – ЕРУНДА Прощаю слабость гению И прочь гоню сомнение. Сам задаю себе вопрос и отвечаю. Но недоверия вдруг тень в ответах
З КОХАННЯМ ЖИТИ ДО ЗАГИНУ
З КОХАННЯМ ЖИТИ ДО ЗАГИНУ Було кохання трепетне і ніжне До жінки, що в той час була заміжня. Коли ж чужою бути перестала, То і
Одинока
Потім Вічне потім, як це надоїло. У кредит надії завжди жить. На душі вже стільки наболіло. Що горить бажання вовком вить. Я сьогодні, зараз хочу
Твои руки
Шановні жінки! Вітаємо Вас зі святом 8 Березня і даруємо ці рядки. Я твои руки с закрытыми глазами Определю средь тысячи других. Лишь стоит чуть