Вростає в землю дідова хатина … Вростає в землю дідова хатина … Садок старезний ще плоди дає, Червоноросяна під вікнами калина Щорік ріднішою й милішою
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
Вростає в землю дідова хатина … Вростає в землю дідова хатина … Садок старезний ще плоди дає, Червоноросяна під вікнами калина Щорік ріднішою й милішою
Заклик Вкраїнці мої, не корітесь ви злові, Яка б не лягала під ноги нам путь, Візьміть у похід моє мужнєє слово, Як воїни-соколи зброю беруть.
Поезіє моя Як на поля засохлі тепла злива, Як вітер-холодок у літню спекоту, Як пташці у політ надійні крила, Ковток води на жнивному лану, Скупа
Плєвако Владиславу Віталійовичу з нагоди прийняття присяги в Кадетському училищі 10 ве-ресня 2011 року. Був час: за хвіртку Мама провела Й на весь життєвий час
Сільські Мадонни Потік сивин у зачісках провів заміну І плечі вдів натомлені накрив. Навіщо те ховати під хустину, Чим передчасно вік «нагородив» ? Штрихи то
Козацький оберіг Де зір ясних блукають табуни І сонце, наче квітка хризантеми, Пишаються калиноокі дні В козацьких оберегах і знаменах. Де жита ще не скошений
Бабусям Бабусенько, рідна, хороша моя, Давно вас нема. Ви вже в іншому мирі. І в мене вже внуки, радію і я, Коли галасають вони на
Пахне призьба Пахне призьба свіжою глиною, З бовдура дим ковиля, Мама ідуть з диво-жоржиною, Літо знімає бриля. Сяє сонце, ні хмарки, ні вітру. Боже, яка
Сину (моєму сину Юрію) Цей вірш присвячую тобі, Мій добрий сину. Бо не зламатись ти зумів В тяжку годину. Навчавсь у школі й ще здобув
Мамин рушник Я взяв у руки рушника, Що вишивала мама. На ньому пісня солов’я Й калина кучерява. На ньому вишите життя, Яке вона прожила, На
День 10 серпня 2010 року стане особливо пам’ятним для Параски Семенівни Каливод і Івана Даниловича Стрижка. День, коли збулося сокровенне бажання – побути в місцях,
Ти – єдина (О.А. Деревській) До тебе, мамо, звідусіль привіти Летять з вітрами кожної пори. Гойдають верби над Сулою віти, Зорять з небес твої рідненькі