Любовь или влюбленность?

З КОХАННЯМ ЖИТИ ДО ЗАГИНУ

З КОХАННЯМ ЖИТИ ДО ЗАГИНУ
Було кохання трепетне і ніжне
До жінки, що в той час була заміжня.
Коли ж чужою бути перестала,
То і кохання згодом теж не стало.
Чому ж отак несправедливо й гірко
Кохання згасла промениста зірка?
Куди ж поділось, де навік пропало
Кохання, що як перли, вигравало?
Причина в чім і де вона зарита?
А жінка знов з розбитого корита
Будує човен, щоб в житті пливти.
А де ж керманич, де його знайти?
Щоб назавжди. Аби не зрадив знову.
Адже кохання – не проста обнова,
Яку приміряв, поносив і кинув.
З коханням треба жити до загину.

***
НЕЖДАНА ЗУСТРІЧ

Вони сидять – розлучниця і бувший,
А я йду мимо – чорт мене поніс!
Вони сидять, напружено надувшись,
Собі шепочуть тихо щось під ніс.
Вони сидять – він схудлий, вона пишна ,
А я йду мимо, ніби на розстріл.
Згадалось раптом все гірке колишнє,
І сльози скаламутили мій зір.
І серце раптом защеміло дико
Від зради, від приниження, жалю.
Не хочеться дивитися в їх пики.
Щаслива, що вже іншого люблю.

***
ЧАС – ВЕЛИКИЙ РЕВІЗОР

У житті, як на довгому полі,
Смуга є і хороша й лиха.
Від хорошої – щастя доволі,
Від поганої – крок до гріха.
Насолоджуйсь солодкою вволю,
Не згайнуй її, не налякай,
А як випаде й лихо на долю,
То у відчай ти теж не впадай.
Із розгону в депресію впасти
Можеш лише на декілька днів,
Збери сили, щоб збутись напасті
Якомога скоріше зумів.
Не здавайся ніде і нікому,
Перекидай у пам’яті все,
Зупинися на ділі такому,
Що тобі забуття принесе.
Заспокой свої нерви до часу
І сердечний ранимий мотор.
Почекай, буде сонячно й ясно,
Час – великий всьому ревізор.

***
КРАСА ПОРУЧ

В заморських краях побувати хотілось,
Побачить екзотику їхню тамтешню.
Та раптом мені чудо справжнє відкрилось,
Коли зацвіли абрикоси й черешні,
Яблуні, вишні , груші і сливи,
Квітнути стали квіти духмяні.
Краса неймовірна, пахощі дивні,
І кольори чарівні, різнобарвні.
Ось де екзотика, зовсім під боком!
Треба уважно лиш глянути оком!

***
ПІЗНЯ ОСІНЬ

Мороз покрив траву, дерева,
Срібне листя аж дзвенить.
Тепла вже зчерпані резерви,
І осінь землю холодить.
Так швидко літечко минуло.
Відколосилось, відцвіло,
Холодним подихом війнуло

Прокоментуйте

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *