Люблю тебе ясеном Біліють хмарки лебедино І яблука пахнуть вином. Із мрій своїх квітів предивних Плету я для тебе вінок. Вже осінь бреде видноколом, І
Позначка: Любов
Жінки наші, дружиноньки…
Йде лугами – травами… Йде лугами – травами… Дівчина проста. Квітами яскравими Косу запліта. Очі голубії, Мов шаринки дві. Ой дівочі мрії… Ой щасливі дні!
Моє село
Ой Бішкінь,Бішкінь… Цвітом наливаються Луки запашні. В співах надриваються Солов’ї смішні Місяць в росах світиться, Знявшись в височінь. Як тут гарно стрітися, Ай Бішкінь, Бішкінь…
ЗАГЛЯНУВШИ В ОЧІ
Чом так захотілось заглянути в очі? Мабуть, вже проснулись жіночі серця. На когось чекають безсоннії ночі, Когось по весні поведуть до вінця. Поклін кожній мамі,
УКРАЇНІ
Коли стигнуть хліба і зірки швидко падають з неба, І сокирками квітне безмежна небесна блакить, Я звертаю думками, моя рідна Вкраїно, до тебе, Бо тобою
Життєвпорядниця
Бабі ніколи присісти Бабі ніколи присісти – Всі у баби просять їсти: Кози – мечуть, курі – квохчуть, Свині вискнуть – їсти хочуть. Треба лад
Позвони
Позвони Позвони мне иногда, позвони. Может, номер и не знаешь ты мой. Позвони мне иногда, позвони. Может, рядом нахожусь я с тобой. Позвони, я прошу,
В НАСТОЯЩЕМ БЫЛОЕ ВЕРША
В НАСТОЯЩЕМ БЫЛОЕ ВЕРША Однажды в гаштете* под Дрезденом на рояле играл Лукашов. Там я пела «Катюшу». Весь зал, молча, слушал. Песня брала за душу.
ЗАПАСНОЙ АЭРОДРОМ
ЗАПАСНОЙ АЭРОДРОМ А запасной аэродром, в натуре, Это, когда не принимает основной. Не все краснеют от стыда, и ловят кайф от «дури»*. И не считают
Намалюй мені сумління
Зорі Сіріє світло у вікні, Ховаються у небо зорі… А я не сплю давним – давно, Бо дух весни вита надворі. Самотнім ранком із душі
Пам’яті матусі
Пам’яті матусі Як на Різдво проб’ється сонце Через хмаринки до землі, То про твою усмішку спомин Пече серденько, як вуглі… Моя матусенько святкова! Я знаю,
РІДНА МОВА
МОЄМУ МІСТУ Тебе подарувала мені юність, Коли я ще дівчиськом їхала сюди. Вдихала я зелену твою свіжість. І тут вже залишилась назавжди. А ти подарував