Какой же, право, я чудак Не я ли был тобою брошен? Не ты ли брошенная мной? Ты в моей жизни безалаберной земной Была любовницей, подругой
Позначка: Любов
Да, я была мечтой поэта
Одинокая мадам Одинокая мадам – моя попутчица. Мне бы с ней поговорить. Уж как получится. Чай ли, кофе ли, вино. Безразлично ей. А в глазах
Осінній букет
ЗДРАСТУЙ, ШКОЛО! Закінчилось тепле літо, Школа знов стріча діток! Всім – за парти, за навчання, Здобувати виховання! Літо-літечко веселе Залиша міста і села. Здрастуй, школо,
Ромен
РОМЕН Ромен – величний, Ромен – квітучий! Ромене славний, А ще співучий, Ти – наша ненька І рідний тато. Ти за сестру нам, А ще
Не розумію
Спомин Понюхай, як пахне лоза Та дощ із великих краплин. Гуляє по небу гроза У хмарах із горних хустин. На серці чи біль, чи то
Корито жінки
8 БЕРЕЗНЯ Восьме – це умовна дата Відліку, напоминань. Мають зміст жіночі свята Із печалей і страждань. Тож ніякі подарунки Не замінять теплоти, Бо не
Романтика любви
Романтика любви «…Прекрасней ночи, светлее дня Ты, словно ветер, любовь моя.» (П. Акимов) Я хотел бы прикоснуться К твоим темным волосам, К бедрам, талии, ресничкам,
Уж год прошёл
Мои сестрички Мои сестрички, словно птички. Со мной поёте вы уже! Листая в памяти странички, Волну колеблете в душе. Прошли года, когда вы вместе Вели
К обидчивой
Когда мы повстречались Уже восходит солнце – просыпайся! Не спи желание моё – сбывайся! Откройся мне и мило улыбайся. Пусть мысли торжествуют в голове! Все
Народила мене мати в цій землі…
Моя Голінка Лежить на кручах ріднеє село. Внизу Сула блакитні води понесла. В садках із вишень та із яблунь все воно. Я тут родилася, я
Я вітрам віддам печалі…
Маленькій Саші Саша, Саша, Сашенька, Сашуня. Виростеш ти в щасті і в добрі. Але де ж гуляє твій папуня, Що тебе не бачить взагалі? Твоя
ЗЛИВА ВІРШІВ
ТЕРПКИЙ НЕКТАР Люблю тепло я бабиного літа, Його терпкий нектар із чаші п’ю. Дощами вмита, сонечком зігріта, Я проводжаю молодість свою. Десь журавлі вже покидають