Рясніли зорі світанкові, Стояв туман над яворами. А ми купалися в любові, Вже й ніч ховалась за горами. Вона пішла у далі сині, Навіки в
Позначка: Добре побажання
Місце відпочинку
Щасливе місце відпочинку. Річка з чистою водою, Вітер дме в очеретинку, І шум несеться над Сулою. Проміння сонця обнялося Із яворами, осокою. Трави приглажене волосся
ТЫ САМ ТВОРЕЦ ВСЕГО
Пойду-ка, запишусь я к психиатру. Сомнения мои развеет он. Курил сигары, перешёл на «Ватру». Я пил «Клинков», а нынче дую самогон. Я ездил в «Мерседесе»
ЗА ПРЕДАННЫХ И ВЕРНЫХ ДЕЛУ
Есть предел или нет предела, Я за верных и преданных делу. Улыбаться не стану, пожиная чужие плоды, И купаться во лжи, хоть и «чистой воды».
ЛОБ І ОЧІ
(ой, не смішно аж ніяк) Не шукають ворогів добрі і щасливі люди. А нещасні, злі, голодні бачать ворогів усюди. От якби нагодувати, ощасливити таких! Та
Колегам і вихованцям
Учителю Вже золотавий жовтень над ланами Свої розкішні коси розпустив. Ми в його перші дні найкращими словами Вітаємо всіх учителів. До ваших ніг ми згодні
По попелищу почуттів
По попелищу почуттів. З уламків серця не складеш любов. По попелищу почуттів іду на Каяття. Може, розп’ята буду на Хресті, і грішну кров Віддам у
ТИХО
Тихо, мов зачаїлось якесь лихо. Не вловить саме чуйне вухо Якихось звуків навкруги. Тихо. Ніхто не йшов ніде й не їхав, Не плямкав, не сякав,
Сказка о Курочке Рябе и золотом яйце
I Жили на свете старик со старухой. В старости стало хозяйство с прорухой. Курочку Рябу имели в клети. Больше в хозяйстве шаром покати. Бабушка курицу
Притчи-эпиграммы про маленькие драмы
Два петуха дрались за зерна. Дрались решительно, упорно. Пока они решали споры, Мышь унесла те зерна в нору. Клялся волк овец не красть, Широко разинув
ДУМА ПРО УКРАЇНУ
Моя Вкраїно, з рушників хрещатим цвітом, у тім вінку, з любистку, маку й васильків, ти пахнеш чебрецем, і м’ятою, і житом і плачеш дзвонами крізь
Слово
Не в тому суть, що слово вогняне Змагається з мечем і кулеметом. Відбивається у слові все земне, Без нього не можливо стать поетом. З глибин