Рясніли зорі світанкові,
Стояв туман над яворами.
А ми купалися в любові,
Вже й ніч ховалась за горами.
Вона пішла у далі сині,
Навіки в памяті лишилась.
Яка це ніч була красива,
Мені приємно часто снилась.
Запах трав, кружляли мрії
І тихий шелест осоки.
А в душі тепло надії
І чари сплячої ріки.
Ходили ми понад водою,
Босоніж брели піском,
І обнімались під вербою,
Як спів лунав півнів селом.
Із неба місяць поглядав,
Будив солодкі почуття.
А мій милий жартував,
І малював наше життя.
Яке ми пройдемо в любові,
У світлих радощах земних.
І закипали краплі крові
У грудях втомлених моїх.
Я довго, в роздумах, чекала
Того що мусив він сказати:
– Люблю тебе, щоб ти це знала,
А завтра йду служить в солдати.
Пішов, а потім довго снився,
Як він мене, казав, любив.
Стрибнув із неба і розбився
В військах десантних, де служив.
Його немає вже давно,
А щастя ніч горить зірками,
Та душу гріє, як вино.
Любов лишилася між нами.