Дитя человеческое

ВИЩА ЗГОДА

Академіку Харченку Петру Андрійовичу.

Заспівай мені, заспівай.
Ну, а я, хоч на мить, відпочину.
Дай мені, хто зна що, але дай.
Чи то на́слідок, чи то причину…
Розуміння і зміст, щоб змогла
Повернути собі свої мрії.
Щоб на ду́шу ота́ не лягла
Зморшка втраченої надії.

Заспівай мені, заспівай.
А я очі стулю і побачу,
Як з-за хмари зоря виплива.
Сміх крізь сльози я не́ передбачу.
Не барись, але й не поганяй.
Хай не буде лихо́ю година,
Що ворота мені відчиня́
І веде мене, мов дитину.

Заспівай мені, заспівай.
Я забудусь. Засну. Та прокинусь.
Я знайду необхідні слова
І у при́страсть зі страхом пори́ну.
Загублюся в бажаннях своїх
І замру. І затримаю по́дих.
Та чи ва́рті ці при́мхи мої
Хоч чого́ без Вищої згоди?
Листопад, 2003р.

Прокоментуйте

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *