Цигарку перед боєм запалю,
Зроблю тривожно глибоко затяжку,
І птахам всім замовкнути звелю, –
Мені сьогодні боляче і важко…
Загинув брат в нерівному бою,
І батька підло куля наздогнала.
Свою Вкраїну я не пізнаю,
У неї нас лишилося так мало.
Ще фото поцілую й пригорну,
Воно отут окрилює й тримає.
Я ненавиджу прокляту війну,
Що чорним горем всіх нас обнімає.
Згадаю маму в рідному краю,
Як біля хати сіяла ромашки,
Як гладила голівоньку мою, –
Мені сьогодні боляче і важко.
Гірку цигарку якось допалю,
І прокручу всі роки пережиті.
Без слів сьогодні Господа молю:
«Не дай упасти, дай мені ще жити».
Свистять ворожі кулі угорі,
Тривожна мить відкапує хвилини.
А на калині плачуть снігурі,
Червоні птахи неньки-України.
Іду у бій, не знаю, чи верну,
Наснилось чорне в полі воронячча.
Якщо в бою я часом упаду,
За мною небо зоряне заплаче.
Цигарку перед боєм запалю,
Під крик гучний невидимої пташки.
Я вас усіх цілую і люблю,
Хоч на душі так боляче і важко…