Косі краплі дощу
залишили відбиток на вікнах,
Я чекаю на тебе
і ко́тру добу вже не сплю…
Кришталева сльоза
заіскрилась у сонних повіках
І зізналась душа,
що я ніжно і вірно люблю.
.
Ти прилинув, мов пташка,
весною з далекого краю
І приходиш у снах
з волошковою синню в очах…
Наш з тобою «роман»
чим закінчиться – я ще не знаю,
Але дуже хотіла б,
щоб вогник в серцях не зачах.
.
Догоряє свіча…
За вікном десь і дощ вже вщухає.
Скоро ранок. За обрієм
сонце рожеве встає.
Та надія у серці живе –
і я знову чекаю,
І несу крізь роки́
запізніле кохання своє.
