Ольга Топіха

Здавалося…

Здавалося… Попереду життя
Ще так багато років, усомнилась
З літами я у тому, що його
Всього краплина, прикро… Помилилась.

Гадала встигну, встигну. Дожену
І надолужу втрачене, змирилась
Із тим, що знову я чомусь таки
У цьому, як не гірко… Помилилась.

Був час сказати, і не раз: ” Люблю”.
Настане день, ще встигну – засмутилась.
Прости, Господь, за цей великий гріх,
Прогавила цю мить я… Помилилась.

Не раз я думала, що прийде час, прийде…
А він злетів, не вгледіла. Втомилась.
Прости, Господь, заплачу, закричу:
Я знову, Боже, грішна… Помилилась.

Прокоментуйте

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *