Лети, сніжинко.
В темряві густій
ти не побачиш маяків у місті.
Не видно річки,
довжини мостів…
лише твій лет
у крижаному свисті.
Прибилася. До шибки:
ще не сплять
і тліє свічка,
каганець, ліхтарик…
і вся смиренність — на межі проклять —
витає поруч,
наче хворий марить,
і несвобода
від обставин і
від непоє́днання речей
при поєднáнні
застигла у спокуті за синів,
як та сніжинка —
з криком у гортані.