Якщо всі порушені власні кордони,
І боляче йти, неможливо злетіть,
Коли розбиваються мрій бастіони
І серце від розпачу зовсім не спить.
Згадай, що коріння міцніє в затишші,
Коли над тобою лютує зима.
Ти станеш сильнішим, ти станеш тихішим,
Бо в темряві світлу згорати дарма.
Збери по уламку розгублену віру,
Збудуй нові межі на власній крові.
Ти прагнеш, чекаєш небесного миру
Він там, де твої почуття ще живі.
Нехай кожен крок — то важка перемога,
А кожен твій вдих — то новий заповіт.
Віднайдеться в попелі власна дорога,
І ти ще побачиш усміхнений світ.