Якщо зачиняються двері
в якомусь там боці подій,
Повір мені, в іншому «чаті»
початок для нових надій.
Господь наш не терпить пустоти,
він завжди готує путі,
Де світло проллється яскраво,
З цікавістю: «Зможеш, лети»
Не варто стукати в дерево,
що висохло і відцвіло,
Шукай, під іншим порогом
джерельне пульсує тепло.
Буває, що Бог нас лагідно
штовхає із тихих заток,
Щоб ми нарешті наважились
зробити свій головний крок.
За кожним замком, що заїло,
чекає розлогий простір,
Де вітер вільніший, а промені—
жадані і сонячні гості.
Це просто фінал сторінки,
яку вже пора дочитати,
щоб нову історію власноруч
змогли ми почати писати.
Тож видихни сум і розпач,
розправ свої втомлені плечі,
відчуй, як стають неважливими
зайві та дріб’язні речі.
Коли зачиняються двері,
не бійся нічної пітьми —
це Бог відкриває вікно нам,
щоб ми злетіти змогли.