Бійцям Сумського 27-го артилерійського полку, які загинули в результаті обстрілу зі сторони Росії на початку вересня 2014 р.
То сиві дощі дріботять по шосе і полями,
це осінь плете передчасно свої візерунки.
Це вересень, третє… Ще листя опале і мляве
пасивно чекає на долю в осінньому трунку.
Дерева завмерли, востаннє плекаючи ношу,
а віти в сплетінні зеленому понад степами
всотали із простору пісню чумацьку та схожу
на море, на вітер, на зорі, – сповиту цепами.
І десь усередині, глибоко, в кореневищі,
здригнулося серце того, хто відчув особливо,
як плавно у висі небесній все вище і вище
пливли палімпсести*, – і рух той магічно-красивий…
Вони пропливали, неначе цнотливі лебідки.
Вони вже не чули, вони вже позбавились втоми.
Віддавши дощам всі черлені в трагічності мітки,
цей дивний кортеж запливав у незнані хороми.
Осінь 2014.
*Палімпсест – старовинний рукопис, звичайно пергаментний, з якого стерто попередній текст і на його місці написано новий.